ТАМАРА ЖУКОВА впевнена та на своєму досвіді перевірила, як працює наша свідомість, як всесвіт здатен давати нам більше. Проте задля результату варто заглибитись у свої думки та відчуття, у свої справжні бажання, у вдячність за те, що ми вже маємо. Далі цікава бесіда про ретрити та світобудову, про цілісність та реалії від нейробіопсихолога, практика квантової психології, експерта з ментального здоров’я та енергополя, яка пропонує вам зміни.

– Пані Тамаро, вітаємо. Ретрити наразі чи не найефективніший спосіб подолати внутрішні проблеми. Що Ви пропонуєте сьогодні українцям?
– Доброго, світлого дня! Одним із головних впливів на розвиток людини є вплив колективної свідомості. Тому саме ретрит для мене є способом швидкої трансформації. Колективна свідомість є рушійною силою та методом, який за швидкий час трансформує думку людини стосовно її поглядів на життя. Звичайно, не єдиний спосіб, але один із самих ефективних та результативних, бо відбувається взаємодія з невідомими жінками у незвичному місці. Такий досвід допомагає подивитися на свою особистість зі сторони.
– Ви часто пишете про свідоме сприйняття життя. Як це відбулось з Вами? Коли, за яких обставин?
– Це велика тема і довгий шлях роботи зі своїми переконаннями та страхами. Я з простої сім’ї, можна навіть сказати, з дуже простої. Колись у Вінниці, коли була малою, я носила воду з криниці й думала про те, яке несправедливе життя. Мене вела лише одна думка, я говорила собі: «Ось, коли я виросту, я не буду так жити». Час пройшов, я виросла, стала успішною, «НІБИ», у сфері освіти, та все одно жила війною з самою собою. Тобто я знову не хотіла погоджуватись з тим, що відбувається в моєму житті. Цей стан з дитинства про одне – відсутність сприйняття себе. Не як професіонала, а як особистості. Цього не було, бо не було з дитинства. Коли відсутні настройки, як алгоритми в людині, тоді відбувається автоматичний пошук їх у зовнішньому світі, поки не знайдеш, щоб стало краще.
Мої реакції повністю підточені на сьогодні, і це не процес, який контролює кожен твій рух або слово. Ні, це вже на рівні вбудованих алгоритмів, які допомагають мені проживати різні етапи свого життя майже без стресів. Управління свідомістю – це навичка, і її сформувати може кожен, якщо є бажання.
– Скажіть, чи важче стало працювати з людьми за часів війни?
– Працювати з людьми завжди не просто, бо вони приходять за допомогою, а це означає, що не від гарного життя чи стану. Тобто вони поламані від своїх внутрішніх переконань, які перестали робити їх щасливими.
Під час війни злетіли всі налаштування, тобто алгоритми, звички, і не важливо хороші чи погані. Немає, на що спиратися. Потрібно знову шукати в собі сили хотіти, робити, створювати та мріяти… Та найголовніше – відчувати, бо це також серйозна проблема у стосунках та сім’ях. Все ще більше заглибилося, гострота запиту значно глибша сьогодні, люди загублені, на жаль. Та це потрібно й можливо виправляти.
– Чи всесвіт, на Вашу думку, кожному пропонує найкращі шляхи?
– Я переконана, точно знаю, що Всесвіт відкриває можливості КОЖНОМУ. Проблема в тому, що людина не вірить. Її бажання контролювати сильніше за бажання довіряти.
Заточеність на матеріальність та втіху лише своїх бажань не дає можливості побачити інші шляхи. Люди не бачать окрім своїх проблем нічого. І найцікавіше, що проблеми створюють своїми думками. Бо замість того, щоб жити кожен день у творчому тандемі з природою, гніваються на те, що в них чогось не вистачає. Вони забувають, ЩО СТАН НЕДОСТАТНОСТІ – це саме їх внутрішня настройка. І навіть, коли у них всього буде більше, все одно буде мало. Тому що вони не знають, як це бути у вдячності тому, що вже мають.
Лише з цього починається розвиток свідомості й допомога від Всесвіту.
– Чого не вистачає найбільше нашому народу сьогодні, як гадаєте?
– Мудрості, глибини відчуттів, бажання створювати, перш за все, для когось. Бажання ділитися знаннями та досвідом. Прийняття людей без бажання їх змінювати. Цілісності, як в нашій країні, через мову. Це моя принципова позиція.
– Які слова стали б для наших читачів від Вас найголовнішими?
– Нікому не вірте, що пізно. Життя – чудова річ. Хочеш – роби, боїшся – дій. Відчуваєш – скажи. Не живи наносними правилами. Ти є – частина Бога, він тебе направив заради пізнання цього світу, не через біль, а через радість.
Радій, живи, відчувай!

Інстаграм: tomazhukova_quantum