Трихологія стає популярною, адже люди починають розуміти важливість саме здоров’я волосся та шкіри голови. Розвиток цього напрямку став можливим, завдяки відданим своїй справі лікарям та майстрам. На питання щодо здоров’я вашого волосся відповідає Марія ФІЛІППОВА. Член асоціації трихологів України, Член та тренер асоціації з нарощування волосся AMBN в Україні, автор курсів «Естетична Трихологія» для майстрів, автор методичних матеріалів. Авжеж, волонтер, чарівна українка, мама та дружина. Мова йтиме про важливість трихології у процесі створення розкішного волосся.

Самооцінка – надважливий аспект для кожної людини, який буквально впливає на наше життя. Саме з самооцінки починається шлях успіху, шлях до щасливого себе. Усе про самооцінку знає та готова ділитись Лариса АЛІЄВА. Коуч, тренер особистісного розвитку, бізнес-тренер, автор і ведуча трансформаційних ігор «Фішка», CONSILIUM, «На вершині», ведуча групових та індивідуальних програм «proСАМООЦІНКУ». В її арсеналі понад 9000 годин особистих консультацій, десятки тренінгів, авторські програми та марафони.

– Пані Маріє, чому саме трихологія стала Вашим професійним шляхом?
– Я майстер і викладач з одинадцятирічним стажем. Вся моя практика з випрямлення волосся та його нарощування супроводжувалась трихологією. Напевно, через те, що моя мама лікар, я завжди проводила будь-які процедури саме через детальну діагностику.
Трихологія – це наука, яка вивчає стани, типи шкіри й волосся. Це один з розділів дерматології, де є місце естетичному та дерматологічному напрямкам. Я наразі практикую саме естетичний. Кожен із майстрів повинен розуміти, що будь-яка процедура має починатись саме з діагностики, з трихології. Таким чином результати значно кращі, а клієнти в рази щасливіші. Тому мій шлях був досить довгий не тільки у навчанні, а й в донесенні людям важливості цього підходу у роботі.
З часом та досвідом я зрозуміла, що, на жаль, не закрила всі свої потреби професії, тому мала йти далі професійним шляхом самостійно. Шляхом спроб і помилок, шляхом спілкування з лікарями-дерматологами я дійшла висновку, що готова писати власний розгорнутий курс із методичними матеріалами, онлайн та офлайн зустрічами, аби учні не мали таких проблем, які були в мене на початку шляху.
– З якими симптомами варто звертатись до трихолога за реабілітацією волосся та шкіри голови?
– Найчастішою проблемою клієнтів є домашній догляд, а також його наслідки. В нас довгий час не було культури коректного догляду за шкірою і волоссям. Тому в основному усі використовували засоби навмання, або призначені майстрами, які давали те, що бренд менеджер сказав – «Від усього в одному флаконі»… Звідти й усі порушення рівня Ph шкіри, в першу чергу. Друга розповсюджена проблема – свербіння шкіри (а там, де свербить, треба почесати), тому з’являються й додаткові забруднення у вигляді патогенної мікрофлори. Через ці причини починаються: себорейний дерматит, дифузне випадіння, вогнищева алопеція тощо. Це дуже стисло про головне.
Трихологія – дуже важлива та не проста наука. Я хочу, аби люди зрозуміли наступне. Йдучи до стоматолога, вам спочатку обробляють ротову порожнину, роблять усі діагностичні тести й тільки потім починають лікувати та формувати естетику. Те саме стосується вашого волосся! Трихологія має бути в арсеналі кожного майстра. Адже красиве, блискуче волосся на забрудненій шкірі із лупою невідомого походження, без коректного домашнього догляду, навряд чи допоможе закрити біль клієнта на 100%.
– Через війну Ви були вимушені виїхати з України до США. Яким був цей шлях?
– Переїзд давався мені дуже важко, я ніколи не думала, що доведеться поїхати зі своєї країни. Але, маючи п’ятирічну донечку Амелію, я мала це зробити. Мені було завжди комфортно в Україні. Я мала власний салон, стабільний бізнес, друзів, родину… І тільки приїхавши в США, я зрозуміла, як я далеко. Мене «накривало» емоційно дуже довгий час. Не можу сказати, що зараз усе припинилось… Просто значно рідше. Я маю вже чіткі цілі й плани, деякі з них досягнуті, як, наприклад, онлайн-курс «Естетична Трихологія» для майстрів. Тож можна сказати, що вже мені значно легше. Але думка про дім переслідує щосекунди…
– Як і більшість українок, Ви продовжуєте вести волонтерську діяльність. Поділіться своїми надбаннями на цьому шляху.
– З першого дня війни ми з чоловіком допомагали нашому місту. Все почалось із ліків, які ми привезли до лікарні, а потім усе само по собі закрутилось, як в багатьох українців. Знаходились потрібні люди й дуже багато запитів на допомогу. Тому в перервах між роботою ми волонтерили, часто зранку до вечора. Переїхавши в США, я була впевнена, що звідси матиму ще більше можливостей, так і сталось. Завдяки українському ком’юніті, зараз ми продовжуємо передавати із США в Україну амуніцію та наближати перемогу України. Тільки разом ми переможемо!