- Вітаю, Галино! Ви працюєте в Державній інспекції архітектури та містобудування, але маєте хобі – написання віршів. Як все це поєднується у вашому житті?
- Мабуть, тут велику роль грає моя любов до людей та щире бажання бачити їхню посмішку після знайомства з моїми віршами. Це і є той основний мотиваційний імпульс. Іноді мої колеги жартують, що я інспектор, який на вихідних пише вірші (*сміється). Та це допомагає поєднувати складну роботу з моментами, які приносять багато радості.
- Нещодавно на світ з’явилася Ваша збірка віршів «Всесвіт мого серця». Наші вітання з презентацією! Розкажіть, про що ця книга? Які вірші туди ввійшли?
- Це була мрія моїх юних літ. Я закінчила факультет журналістики в далекому 2004 році й написання книги завжди було десь у підсвідомості. Моя збірка про почуття любові до себе, до Творця і світу. Вона про свободу, інший погляд на жінку, на стосунки коханих людей. Це трансформаційні вірші, написані у стані потоку, адже я займаюся медитаціями, практиками дихання понад 20 років. Вважаю, що у сучасному турбулентному світі дуже непросто втримати рівновагу, тому використовую ці інструменти.
- Знаю, що ця збірка інтерактивна, з кількома розділами. Якими саме?
- Збірка складається з 4 розділів. Перший називається «Трансформації», тут я розмістила вірші з потоку. Багато людей, які вже мають мою книгу в себе дома, пишуть схвальні відгуки про те, що розмовляють з нею. І яке б запитання вони не поставили – відкривають сторінку і знаходять відповіді. Тексти здебільшого філософські та глибокі. Та що там казати, я іноді сама відкриваю сторінку будь-яку, читаю і наповнююся такою радістю й теплом. Не знаю, чи правильно казати так про те, що сам й створив, але для мене ці відчуття лише зайвий раз доводять, що я – лише інструмент. Люблю звільняти розум і слухати простір, записувати слова, коли вони просто ллються.
Другий розділ називається «Дні вогню». Я, як і більшість українців, не вірила в те, що в моїй країні може таке розпочатися. Повномасштабне вторгнення стало справжнім шоком, великим потрясінням. Я шукала заспокоєння у творчості, у віршах. Поезія цього розділу відображає мій біль за рідну землю, людей, понівечені міста та втрачені життя. Вірші про Маріуполь та Азовсталь писалися у дуже складному емоційному стані. Але, як кажуть більшість моїх читачів, поезія змінює стан і якоюсь мірою є заспокійливими. Отак і для мене написання про складне є своєрідною терапією.
Наступний розділ – російськомовний і називається він «Минуты размышлений». Чому я помістила в книгу російськомовні тексти? Бо не вважаю, що мова має бути причиною сварок між нами. Так склалося історично, що ми – українці, розмовляємо українською і російською. Звичайно, це не означає що ми не маємо її вчити. Я за те, щоб державну мову вивчали всі, але маю багато колег з Латвії, з якими спілкуюся і навчаюся, (вступила до Львівського національного університету імені Івана Франка на другу післядипломну освіту за спеціальністю «Психологія»), тож вони, на жаль, українську мову не розуміють.
Останній розділ називається «Коротка проза». І він мій улюблений. Я довго вагалася, чи включати його до книги. Та зрештою прийняла таке рішення. І знаєте чому? Коротка проза – це спогади з дитинства, тут написано про багато приємних моментів з мого життя, які у складні хвилини здатні повертати в ресурсний стан. У кожному з нас у глибині серця живе маленька внутрішня дитина, яка час від часу потребує нашої дорослої підтримки. І навпаки – серед сірих буднів нам дуже важливо вміти іноді бути дітьми – щирими, чесними, відкритими та радісними. - Якою була Ваша головна ціль при створенні та публікації збірки? Чи вдалося досягнути того, чого хотілося?
- Спочатку це була моя мрія. Розуміння та усвідомлення того, наскільки поезія вміє бути заспокійливою і ніжною, дарувати стан радості, викликати посмішку, перетворили мою мрію у велике бажання – видати книгу інтерактивних віршів. Короткі послання підіймають настрій й викликають посмішку. Я завжди дуже хотіла, щоб кожна людина, котра візьме мою книгу до рук, могла посміхнутися. От спробуйте, посміхніться! Ви відчуваєте, як змінився ваш стан? Тому основним для мене було і залишається правило – якби складно і сумно іноді не було, намагайтеся посміхнутися. І вже з цього стану приймайте будь-які рішення, знаходьте теплі слова у своєму серці для тих, хто поруч.
- Галино, а де берете натхнення для написання віршів?
- Я дуже люблю людей та спілкування, природу, вмію помічати красу. Світ прекрасний у всіх його проявах. Війна загострила сприйняття краси та потворності, тому першого хочеться щораз більше. А ще теплих слів підтримки, дружнього погляду. Моя поезія відкриває для людей світ краси – зовнішньої та внутрішньої.
- Чи плануєте працювати над іншими збірками віршів? Чого очікувати Вашим шанувальникам?
- Так, я маю на меті написати книгу про трансформацію людини, про нове світосприйняття, погляд на сучасні реалії, вміння і дари, якими володіє кожен з нас. Вона буде у жанрі нон-фікшн – написана на основі пережитого досвіду. Я займаюся медитацією з 21 року, і вступила на психологію, щоб краще розуміти себе в першу чергу. І не виключаю, що в майбутньому захоплення психологією переросте і в освітню чи просвітницьку діяльність, що не суперечить моїй посаді держслужбовця.