Як долати стреси, як міцнішати в суворих реаліях сьогодення?
Хто може в цьому допомогти? Відповіді дає психолог, гештальт-терапевт, клінічний спеціаліст, травматерапевт, тренер Харківського Інституту Гештальту і Психодрами, член Асоціації Гештальт Тренерів України.
- Пані Надіє, нам та нашім читачам дуже приємно та цікаво зустрітись з Вами на сторінках нашого видання. Особливо зараз, коли у суспільстві нарешті зрозуміли значимість та необхідність психологічної та психотерапевтичної допомоги. А коли Ви вирішили, що психотерапія Ваш поклик по життю?
Перша моя освіта – медична, я працювала медичною сестрою у психіатричній лікарні. Це був початок моєї професійної історії довжиною в більш ніж 20 років.
Потім здобула психологічну освіту і працювала у системі освіти дитячим психологом більше 10 років. Були багаторазові спроби змінити систему, наздогнати та заподіяти добро, але це виявилося дуже ресурсозатратним та неможливим. Після чого зрозуміла, що змінити систему неможливо, я прийняла рішення звільнитись і піти в нове невідоме – сфера бізнесу та більш «доросла» психологія.
В професійне навчання через напрямок гештальт терапії прийшла ще у 2007 році, бо хотіла зробити своє життя вільнішим, хоча тоді ще не розуміла до кінця як це. З цього почалось моє справжнє особистісне зростання.
Другий і основний етап мого розвитку розпочався з 2014-му, це співпало з початком війни, але я дуже хотіла розвиватися та навчатися для допомоги іншим вже в сфері більш зрілої психотерапевтичної практики.
Було складно, тому що ця сфера досить престижна і фінансово недешева. Я пам’ятаю, як позичала гроші і брала невеликі кредити – аби вчитися далі. Відчувала тут собі якусь глибину, ніде більше в моєму житті не було такого ресурсу, як тут, в цьому методі. - З початку повномасштабного вторгнення мабуть побільшало людей, які звертаються до Вас по допомогу.
Вже декілька останніх років в нашій країні культура звернення до психолога та психотерапевта, на мій погляд, стрімко зростає. Тому кількість консультацій не змінилась, але з початку війни іншою стала тематика звернень клієнтів. Все більше тем і запитів в терапії, пов’язаних із подоланням травматичних переживань, наслідків посттравматичного стресового розладу, труднощі адаптації в інших країнах та проблеми відносин. Нам усім зараз потрібно навчитись жити в новій реальності, і це вимагає відповідних внутрішніх ресурсів. - Працювати стало важче?
Працювати стало важче в тому сенсі, що ця робота припускає роботу особистістю гештальт-терапевта. Тобто сам спеціаліст, в першу чергу, повинен мати особистий внутрішній ресурс та готовність працювати зі складними темами, пов’язаними з травмами клієнта, і це – глибокі екзистенційні теми: смерті, волі, безглуздості, відповідальності.
Для того щоб вистачило сил та ресурсів впоратися із неймовірною кількістю внутрішньої тривоги, потрібна регулярна особистісна терапія, яка є цінною підтримкою та підсилює механізми подолання.
Весь цей час я не припиняла навчання і особистісний розвиток, і це було паралельно з кризовим консультуванням людей, які постраждали внаслідок повномасштабного вторгнення. - Багато людей, що виїхали за кордон, потребують допомоги фахівців. Чи працюєте Ви у форматі онлайн? Чи дуже така робота відрізняється від звичайних зустрічей.
Люди, які змушені були виїхати за кордон, переживають так званий «синдром біженця», складний психологічний стан, пов’язаний із руйнуванням частини чи всього звичайного життя, яке було до травматичної події.
Цей стан часто супроводжується навіть клінічними проявами, які непросто подолати самостійно. Дуже важливо знайти асоціацію чи ініціативу, яка займається психологічною підтримкою мігрантів з метою відновлення відчуття психологічної та фізичної безпеки.
Ще, безумовно, змінилися форми роботи. Це практично на 80 відсотків тільки формат онлайн. І тільки нещодавно дехто із спеціалістів, які повернулись додому, і я в тому числі, відновили очні сесії. Але їх, нажаль, зараз мінімум. - В яких програмах ви працюєте як тренер?
В нашому інституті ХІГІП є багато спеціалізацій з різних тематик. Я є ведучою спеціалізації по роботі з сім’єю та сімейною проблематикою, спеціалізації з клінічної психіатрії та по роботі з травмою. Також я вже більше 5 років тренер навчальних груп 1-х ступенів програми професійного навчання гештальт-терапевтів і терапевтичних груп, супервізую студентів на тему роботи з підлітками.
Поза контекстом інституту я часто буваю залучена в різні волонтерські проєкти. Консультую психологів, які працюють з категорією постраждалого від вторгнення населення – дітьми та дорослими, проводжу супервізії і тренінги для психологів. - Сьогодні психологічна допомога потрібна майже кожному та майже постійно. Але не завжди людина може звернутися до фахівця.
Так, це вірно. Людині потрібна Людина, щоб можна було відкритись душею і не нести в собі тягар того, що обтяжує життя. І це допоможе зробити професійна спілка. Клієнту тільки потрібно обрати «свого спеціаліста», мені здається, це необхідна умова задля успішного подолання неврозу.
Сучасна гештальт-терапія більше уваги приділяє контакту між людьми, їх наближенню, їх взаємодії. Ми як гештальт-терапевти не намагаємось «повернути» людину в якусь уявну нам вірну результату точку, де нам бачиться стан балансу, ми допомагаємо людині добре функціонувати в будь-якому середовищі, для того щоб клієнт в своєму особистісному оточенні був здатний до саморегуляції. - Що Ви побажаєте читачам, щоб вони мали змогу максимально вберегти себе від стресів?
Повністю позбавитись стресів неможливо. Вони – частина нашого повсякденного життя. Якби їх не було, людина не мала б змогу рости і становитись сильніше, мудріше та виходити на шлях посттравматичного зростання.
Але, все ж таки надмірна кількість стресів і психотравм руйнує захисні психічні механізми, і якщо довго перебувати в такому хронічному стані, то людина може «зламатись».
Пам’ятаєте молитву, яку написав Антуан де Сент-Екзюпері в один із найважчих періодів свого життя? Вона нагадує про дуже важливі речі і глибоко зачіпає душу та розум. Тому, я б порекомендувала нам всім вчитися мистецтву маленьких кроків.
«Господи, я прошу ні чудес і не міражів, а сили кожного дня. Навчи мене мистецтву маленьких кроків.
Зроби мене спостережливим та винахідливим, щоб у строкатості буднів вчасно зупинятися на відкриттях та досвіді, які мене схвилювали.
Навчи мене правильно розпоряджатися часом мого життя. Подаруй мені тонке чуття, щоб відрізняти першорядне від другорядного.
Я прошу про силу стриманості та міри, щоб я по життю не пурхав і не ковзав, а розумно планував протягом дня, міг би бачити вершини і дали і хоч іноді знаходив час для насолоди мистецтвом.
Допоможи мені зрозуміти, що мрії не можуть бути допомогою. Ні мрії про минуле, ні мрії про майбутнє. Допоможи мені бути тут і зараз і сприйняти цю хвилину як найважливішу.
Збережи мене від наївної віри, що все в житті має бути гладким. Подаруй мені ясну свідомість того, що складності, поразки, падіння та невдачі є лише природною складовою життя, завдяки якій ми зростаємо і зріємо.
Нагадуй мені, що серце часто сперечається з розумом.
Пішли мені в потрібну мить когось, у кого вистачить мужності сказати мені правду, але сказати її з любов‘ю!
Я знаю, що багато проблем вирішуються, якщо нічого не робити, то навчи мене терпінню.
Ти знаєш, як сильно ми потребуємо дружби. Дай мені бути гідним цього найпрекраснішого та найніжнішого дару долі.
Дай мені багату фантазію, щоб у потрібний момент, у потрібний час, у потрібному місці, мовчки чи говорячи, подарувати комусь необхідне тепло.
Зроби мене людиною, яка вміє достукатися до тих, хто зовсім «внизу».
Збережи мене від страху пропустити щось важливе у житті.
Дай мені не те, чого я бажаю, а те, що мені дійсно необхідно.
Навчи мене мистецтву маленьких кроків».
Жінки України – це поєднання ніжності, тендітності, прагнення до волі і неймовірної сили духу.
Nadezdachernova0@gmail.com
instagram: nadezda_chernova_psyholog
+380501015439