Відтворення єдиної у своєму роді тканорукавівки та старовинних автентичних сорочок у машинній вишивці. Її роботам немає аналогів. Гостя нашого номера – ЗОРЯНА ГОСПОДАРЮК ділиться своїми секретами вишивки та розповідає, хто привів її у світ ткацтва.

• Вітаю, Зоряно! Дуже приємно з Вами познайомитись. Скажіть, коли Ви вперше сіли за верстат і щось зіткали? Та хто передав Вам любов до цього заняття?
• Навзаєм! Знаєте, вперше взялася за це заняття ще у дитинстві. Мені тоді було десять років і я спостерігала постійно, як працює з верстатом моя мама. Вона робила різноманітні рушники, набори тощо. І я, як гіперактивна дитина, почала їй допомагати – плутала нитки, порушувала вишивку (*сміється). Тоді матуся знайшла мені маленького верстата і дала завдання – шити різні серветки в дім. Ось так перед п’ятим класом я вже працювала. Хочу виразити слова великої вдячності та поваги до моєї матусі за те, що показала мені світ ткацтва. Усі преамбули, терпіння, розуміння, натхнення, ідеї – це все мама. Вона в мене неймовірна майстриня. Вона мені не те що передала любов до нашої справи, а генетично поділилася своїм талантом, вклала душу у своє продовження. Постійно підтримувала на кожному кроці, а усі помилки перетворювала у перемоги.
• Чи пам’ятаєте, якою була Ваша перша вишита робота?
• Звичайно, у ті роки дуже популярними були такі собі набори: одна велика та шість маленьких серветок. Вони коштували 7 гривень. Навіть зараз пам’ятаю, що купила собі з першої зарплатні. Ці замовлення я робила років чотири. Їх продавали на базарах та ярмарках у Львові, Яремче тощо.
• Скільки треба часу, аби впевнено почати працювати на станку? Адже це досить складний інструмент.
• Відповім на це запитання так: азам навчитися можна. Технічно – що, куди і як – без проблем. Але якщо немає таланту, якщо ваша душа не співає під час роботи, тут не буде результату, який би тамував подих. Знаєте про що я мрію? Колись мати донечку, яка б народилася з іскрою Божою до ткацтва. Бо передати всі ці знання можна, але без духовного вибору мало що вийде.
• Зоряно, а що Вас надихає у роботі?
• Усе навколо. Буває сидиш у парку, любуєшся сонечком, і прийшла якась ідея виробу. А що стосується автентичних речей, то тут за основу беру старовинні сорочки. Такі роботи можна поділити на ідентичне відтворення оригіналу та мою особисту інтерпретацію виробу. В останніх я щось додаю, міняю, змішую, тут все інтуїтивно відбувається. Це те, у що я закохана. Так, фізично я втомлююсь від такої роботи, але морально – ніколи.

• Якщо говорити про найскладнішу роботу в технічному плані, що це буде?
• Однозначно пошиття Вербовецької сорочки в оригінальному виконанні. Тут складність у тривалості роботи (це дуже довгий процес), самому стилю ткацтва та вишивки. До прикладу, на одну сорочку мені треба підняти дощечку верстата 2500 разів. Це важко направду. Я зараз беру таку роботу лише під замовлення, бо вона дійсно втомлює.
• Вербовецька сорочка – це унікальний візерунок Прикарпаття. У чому він полягає, розкажіть нашим читачам.
• Такий стиль вишивки притаманний передмістям Косів, Вербовець, Старий Косів. Цю сорочку вишивала у нашій родині моя бабця, вона була дуже знатною вишивальницею. Щодо Вербовецької рукавівки, то вона унікальна у своїй колористиці та стилю шиття. До прикладу, на один виріб треба було вишити 2700 штук квіточок на сорочку. Це нереально. До сьогодні етнографи пробують відтворювати її в оригіналі – вишнево-синю (а точніше фіолетову) та наближеного стилю – червону та чорну. Вона неймовірно гарна, увійшла в ТОП найдорожчих вишиванок планети та є зараз у кожному куточку світу. Та більше, її зображення друкували навіть у журналі Vogue. Нам з мамою вдалося відтворити її, ми багато років її шиємо, нас вже й плагіатять, але виходить погано (*сміється). Це наша візитівка.
• Чому саме Вербовецька сорочка має таке велике значення для Вас?
• Свій генетичний код змінити неможливо. А я – уродженка та мешканка села Вербовець. Це моє рідне, мої корені. Те, що хочу передати наступним поколінням. Тому саме ця сорочка має таке велике значення у моєму арсеналі вишивки.
• Чи можете сказати, скільки Вербовецьких сорочок Вам вдалося вже зшити?
• Цю цифру нереально підрахувати. За усі роки нашої з мамою роботи було стільки замовлень, що навіть уявити не можу, яке там число. До того ж, кожна сорочка унікальна, індивідуальна, тому усі вони – єдині у своєму роді. Взагалі я відтворила вишивки багатьох регіонів. На деякі треба рік роботи, якщо вручну все робити.
• Війна в Україні змусила нас звикати до нових реалій. Розкажіть, як змінилося Ваше життя після 24.02.2022?
• У перші три дні плакала вся Україна, адже це був удар просто в серце. Було надважко оговтатися від такої зради. За півтора року вже у кожній хаті є свій слід війни: хтось з родини воює, волонтерить, або віддав життя за нашу державу. Щодо мене особисто, то після першого тижня повномасштабного вторгнення вирішила робити щось, аби допомогти країні. Я звернулась до власниці магазину тканин, вклала туди усі збереження, які мала, і закупилась товаром. Цілий місяць ми шили балаклави, маскувальний одяг та багато чого ще. Згодом, після закінчення цієї роботи нам дозволили вивозити на місцевий базар наші вишиванки, й люди купляли їх. Ось згадую про це, і сльози на очах. Люди змогли виїхати з-під обстрілів та окупації й перше, що брали на ринку – це вишиванки. Бо українці вважають цей одяг своїм оберегом.
• Настільки важливо пам’ятати свої корені у такий важкий час?
• Війна дуже жорстока, але українці зміцніли за останні місяці. Хтось втратив дім, рідних, а хтось віддав життя за нас усіх. Тому ми просто не маємо права опустити руки та поступитися ворогові. Якщо не будемо берегти пам’ять про наших героїв сьогодення та пращурів, то хто буде? Звідки наші діти знатимуть українську мову, історію, цінності? Лише від нас.
• Наостанок, яку б пораду Ви дали молодим майстрам?
• Ніколи не опускати руки та не здаватися, якщо є якісь невдачі. Усі помилки перетворюйте у власні досягнення і будете бачити прогрес. А ще не зупиняйтеся на досягнутому!

facebook: Зоряна Господарюк
facebook: ТКАЦТВО
instagram: zoriana_hospodariyk
https://youtu.be/xBvzDcJb_Ng