Інгу САБОВУ, здається, знає кожен українець. Вона експерт у багатьох питань та кожного разу розкриває нові теми у публікаціях. Переходьте за посиланням на її сторінки у соцмережі, дізнавайтесь про можливості нашої гості та звертайтесь по допомогу.
ДОСЬЄ: лауреат проєктів «Жінка тисячоліття», «Успішні жінки України», «Найкраща українка в професії 2021», MS TOP DNIPRO 2021, Qween Dnipro 2021, експерта реаліті-шоу «Інтуіція», «Стосується кожного», «Про життя», траблшутер, парапсихолог VIP-маг

– Інго, рубрика «Героїчні українки» про тих з нас, хто продовжує протистояти іспитам долі, протистояти ворогу зовнішньому та внутрішньому. Ви саме з таких. Поділіться Вашими професійними героїчними вчинками за понад 500 днів повномасштабної війни.
– Насправді ця війна триває далеко не 500 днів. Ця війна розпочалась з Маріуполя у 2014 році.
Авжеж, я не хочу здатись не скромною, але буду відвертою. Я маю нагороду учасника АТО. Це були досить важкі часи та стани… Коли ж війна прийшла в Київ та у інші міста нашої країни, перше, що я зрозуміла – людям дуже потрібна психологічна підтримка. Перші кілька місяців після 24 лютого я багато працювала з людьми та бачила повну зневіру в собі, близьких, владі та в житті загалом. Усім нам здавалось, що ми потрапили у пекло.
Більшість людей, які звертались по допомогу до мене повернулись до нормального життя. Авжеж, вони не позбавились душевної травми, однак продовжують працювати, вести бізнес та жити в нових умовах.
Волонтерство – це дуже чутлива, особлива тема. З кожного чайника та праски говорять про волонтерство, проте точно знаю, що далеко не кожен розуміє, наскільки це важка праця та великий ризик для життя. Що стосується мене, я вела досить активну волонтерську діяльність, проте згодом зрозуміла та відчула, що більш корисна та потрібна людям у тилу, як психолог, арттерапевт та гіпнолог для маленьких дітей, які від війни отримують дуже важкі психологічні травми.
– Ваше власне «поле бою» – це робота з людьми, які здебільшого втрачають бізнес. Чи змінились Ваші клієнти сьогодні, їх запити? Чи змінились Ваші методики роботи?
– Так, дійсно це відбулось, часи змінились, потреби людей також. В більшості випадків люди змінились у кращу сторону, а є й такі, хто залишився ментально в довоєнному стані. Це досить важка в роботі категорія клієнтів. Вони не почали адаптуватись до обставин, тому важко переживають психологічні травми.
Якщо детальніше говорити про таких клієнтів, вони не розуміють, що вести бізнес за попередніми правилами вже не вдасться. Я кожному такому клієнту пояснюю, що сучасність потребує більш креативного, толерантного, душевного ведення бізнесу. Різкість, грубість, хамство та не стовідсоткова віддача вже не сприймаються суспільством, як норма.
– Від читачів є цікаве питання. Жінки часто пишуть, що втрачають більшість друзів та знайомих останнім часом без очевидних причин. Як Ви прокоментуєте ці процеси?
– Додам, що втрати переживають не тільки жінки, мені зустрічаються в роботі й багато чоловіків з такими запитами. Також і я входжу до кола таких людей. Напевно, поясню на власному прикладі причини.
Я перестала спілкуватись з досить багатьма друзями та знайомими через кілька аспектів. По-перше, люди почали розкривати в собі більш споживче ставлення стосовно мене. Тобто, вони прагнули мене бачити й чути лише тоді, коли їм щось було потрібно. Друга категорія – приховані колаборанти, люди «у футлярі». Вони не мають власної думки, намагаються всидіти на кількох стільцях, проте не є активними громадянами країни. Також я відмовилась від спілкування з тими, хто виїхав у перші дні повномасштабного вторгнення и продовжує спокійне життя закордоном, не розуміючи страшні щоденні реалії українців.
Тому насправді усе дуже просто, навіщо спілкуватись з тими, хто не поділяє твоїх думок, хто проявляє свою «експертність» з пляжів Європи чи просто намагається тебе використати.
– На завершення дуже важливе питання від редакції. Як Ви вважаєте, чи те, що відбувається в міжнародній політиці є істиною? Чи від нас щось приховують? До чого нам варто готуватись, аби не втратити останню надію на перемогу, надію жити у вільній Україні?
– Гарне питання, дякую, та, напевно, я відповім трохи в іншому форматі. Я вважаю, що сьогодні кожен з нас має вимкнути телевізор і почати жити своє життя. Почати діяти, зійти з кнопки «пауза», почати розвиватись, продовжувати виховувати дітей належним чином, розкривати в собі та розвивати найкращі людські якості. Ось задача кожного з нас.
Ми повинні продовжувати жити, допомагати один одному, наближати Перемогу України і вирити у ЗСУ.

380679530789
facebook: inga.voodu
instagram: sabovaingamag