Друзі, герой, а не просто гість цього видання – Віталій КОНОНЧУК. Перебуваючи на службі, він неодноразово був відзначений нагородами державного та місцевого рівня, подяками за небайдужість та самовідданість в своїй діяльності, а також годинниками, медалями та нагрудними знаками. Та мова у бесіді йтиме про просте, життєве. Про те, як людина розвивається, творить майбутнє. Впевнені, це інтерв’ю вас вмотивує, адже Віталій сьогодні є співвласником охоронної фірми «Опті Сейф», адвокатського бюро «Конончук та партнери», власником торгового містечка «Family’s Town» та вже мережі ресторанів грузинської кухні «Хінкальня Кувшин». Про героїв сьогодення далі.

– Пане Віталію, Ви людина дуже багатогранного досвіду, почнемо, напевно, з того, як змінилося Ваше життя після 24 лютого?
– Так, Ви праві, 24 лютого стало точкою відліку нового життя для мене, як і для будь-якого українця. Спочатку було незрозуміло, що робити, куди йти, як зберегти свою сім’ю (одне з головного), свій бізнес… Але я розумів, що не маю права зламатися, пасти духом, бути бездіяльним або пустити все на самоплив. Перебуваючи в ситуації, яка склалася в країні, мені приходило визнання того, що потрібно вчитися жити з нею, пристосовуватися до того жахіття, яке переживає кожен з нас. Я розумів, що потрібно й далі розвиватися, працювати у сто разів більше, аби не втрачати волю, аби й надалі бути стіною для своєї родини й підтримувати свою державу. Адже кожна, навіть сама маленька справа, наближає нас до перемоги, завдяки нашій стійкості та згуртованості.
– Ви співзасновник охоронної компанії. Розкажіть, які запити сьогодні від людей найпопулярніші?
– Як ви розумієте, потреби громадян сьогодні на пряму залежать від нинішньої ситуації в країні. Багато людей виїхало за кордон і вони, звичайно ж, турбуються за свої домівки, квартири. Тому найпопулярнішим на сьогодні є охорона житла. Також важливим для бізнесменів є захист їхнього майна та діючих об’єктів від рейдерських захватів та крадіжок, особиста охорона, охорона рухомого й нерухомого майна, супровід цінних вантажів.
– Подібне питання варто задати й стосовно адвокатського бюро. Над якими справами сьогодні працюють Ваші колеги?
– Ця діяльність не змінилась навіть у цей час. Мої колеги працюють по всім напрямкам: кримінальні справи, цивільно-правові, адміністративні, сімейні… Професійність тільки вдосконалюється.
– Цікавий факт про Вас і в тому, що Ви є засновником ресторану грузинської кухні. Що надихнуло Вас на його відкриття? Та в чому особливість Вашого закладу?
– По-перше, хотів би внести маленький коректив. Не ресторану, а вже двох ресторанів, поки що! Я думаю, що перші зародки цієї ідеї з’явилися ще під час візиту до Грузії. В мене є декілька друзів грузинських рестораторів. Ця країна мені дуже імпонує, адже я дуже люблю зустрічати гостей, люблю смачну їжу, люблю, коли смачну їжу красиво презентують. Все це я знайшов у цій державі і виявив бажання мати частинку Грузії в себе на Батьківщині. А потім так склалось, що життя мене познайомило з гарною людиною, яка є одним з найкращих шеф-кухарів Грузії (Артуром Гаспаряном). Так реалізувати свою мрію мені стало ще простіше.
Особливістю своїх ресторанів я бачу те, що кожен сантиметр продуманий мною, туди вкладена вся моя душа, це дійсно – моє дітище. І, звичайно ж, кухня: кожна страва була продумана й розроблена моїм другом, компаньйоном – Артуром Гаспаряном. І готується вона на вищому рівні, з урахуванням усіх традицій грузинської кухні. Тому я з впевненістю можу сказати, що свою мрію я втілив на 100%. Частинка справжньої Грузії присутня на моїй українській землі.
– Ви пенсіонер поліції та особа з інвалідністю і, напевно, берете участь у багатьох волонтерських заходах. Розкажіть детальніше про цей напрямок?
– Так, звичайно, байдужим сьогодні не можна лишатися, тим паче, що ситуація, яка склалась у нас в країні, й справді торкнулась кожної родини. В мене сьогодні багато близьких друзів знаходяться на передовій. З перших днів я підтримував наших місцевих військових та членів територіальної самооборони продуктами харчування, купував своїм хлопцям необхідні засоби захисту. Вся моя родина ніколи не стояла осторонь волонтерських прохань. Я розумію, що всіх нужденних чи військових я не забезпечу необхідним, але люди, яких я знаю особисто, розуміють, що до мене завжди можна звернутися, і я віднайду можливості за будь-яку ціну.
– Трохи психології. Поділіться власним досвідом, як пережити війну та залишитися людиною з нормальною психікою.
– Мені здається, що це може зробити кожна людина, хоча, інколи ситуація здається безвихідною. Головне – мати гарний стимул. Для мене – це благополуччя моєї родини та нашої країни. Я не можу собі дозволити опустити руки, не можу здатися, не можу жити проблемами, навіть якщо це така проблема як війна. Я знаю, що мені потрібно вчитися жити по-новому, пристосовуватися, або ж просто працювати вдвічі, вдесятеро більше. Ми маємо розуміти, що будь-яка війна закінчується і що це просто потрібно пережити, не допускаючи собі в мізки якісь негативні фінали.
– Скажіть з власного спостереження, як змінились українці за останній рік?
– Ви знаєте, що в стресовій ситуації людина завжди показує свою сутність, а війна – це гіперстресова ситуація. Якщо говорити за окремих особистостей, то з когось поліз негатив, який подавлювали роками, а хтось, маючи спокійний норов та не активність по життю, проявив себе людиною з добрим, неосяжним серцем. Загалом же, за свій народ я можу сказати, що такій згуртованості, незламності, взаємопідтримці, небайдужості, сміливості і ще багатьом якостям, які ми проявили за цей рік, може позаздрити будь-яка європейська країна. Я впевнений, що на сьогодні європейці рівняються на нас, а не як було раніше.
– Чого, на Вашу думку, нам не вистачає, аби досягти перемоги України цього року?
– Ну, якщо зі світу фантастики, то хотілося б безсмертя для наших захисників та захисниць. А в реальності – нам потрібен час, бо націю незламних ми вже маємо.
– Дякуємо Віталію за відвертості, за наснагу та натхнення! На останок цікаво почути від Вас про подальші плани.
– О, плани на майбутнє я обожнюю будувати. Надалі планую розвивати свій край, щоб українці мали все необхідне в нашій країні для якісного життя. Найближчим часом планую запустити виробництво напівфабрикатів для нашого населення, за доступними цінами! Плюс – додаткові робочі місця і ще більше податків у місцевий бюджет.
Слава Україні!
Героям Слава!

ДОСЬЄ MILLENIUM CLUB
2008-2009 рр. Солом’янською районною в місті Києві державною адміністрацією нагороджений подяками та іменними годинниками «За вагомий особистий внесок у створення духовних і матеріальних цінностей та досягнень високої майстерності у професійній діяльності».
2009 рік – Нагороджений відзнакою МВС України «За відзнаку в службі» ІІ ступеня.
2010 рік – Нагороджений відзнакою МВС України «За протидію наркозлочинності» ІІ ступеня.
2011 рік – Нагороджений відзнакою МВС України «За відзнаку в службі» І ступеня.
2012 рік – Нагороджений почесною грамотою ГУ МВС України в місті Києві «За вагомий особистий внесок у справу боротьби зі злочинністю, зміцнення правопорядку, відданість славетним традиціям органів внутрішніх справ України, плідну працю в ім’я процвітання рідної Батьківщини».
2013 рік – Нагороджений відомчою відзнакою-медаллю МВС України «10 років сумлінної служби».
2018 рік – Нагороджений подякою адміністрації Миколаївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату №3 Миколаївської обласної ради «За підтримку, допомогу, небайдуже ставлення до дітей, доброту, милосердя, натхненну й самовіддану працю».
2019 рік – Нагороджений нагрудним знаком ГУ НП в Київській області «100 років карному розшуку».
2019 рік – Нагороджений відомчою відзнакою-медаллю МВС України «15 років сумлінної служби».
2022 рік – Отримав нагрудний знак «Особа з інвалідністю внаслідок війни».

Facebook: vitalii.kononchuk.3 (Vitalii Kononchuk)
Instagram: hinkalnya_kuvshyn