Перейти до панелі інструментів
миллениум

Провідна психологиня України з досвідом роботи 28 років, кандидатка психологічних наук, тренерка, викладачка. Постійна експертка популярних телевізійних проєктів і ток-шоу з 17-річним досвідом роботи на ТБ. Авторка навчальних програм, тренінгів для ТВ-каналів і телеведучих, а також особистісних тренінгів. Член-кореспондент Міжнародного інституту інформалізації, консультантка вітчизняних і закордонних шоу-проєктів «Євробачення», «Міняю жінку», «Касается каждого», «Говорит Украина», «Мамо, я одружуся», «Половинки», «Ранок с 1+1» тощо і багатьох серіалів. ТВ-екс­пертка. Авторка книг «Любовь в жизни женщины: путь от расставания и одиночества к зрелым отношениям», «Как встретить и сохранить настоящую любовь», «Любит – Не любит: выбираю счастье», співавторка підручника «Основи реклами». Має понад 1300 публікацій із психології в глянцевих і професійних журналах, газетах і збірниках. 

З ОСТАННІХ ДОСЯГНЕНЬ

Психологія — це ключ до щасливого та продуктивного життя.
І як його віднайти, знає Олена РИХАЛЬСЬКА. У нашому інтерв’ю говоримо про нові реалії життя, війну та допомогу іншим.  
– Раді вітати Вас знову у нашому журналі! Олено, за останній рік життя кожного з нас змінилося. У когось — кардинально, у когось — частково. Розкажіть про свої трансформації.
– Війна принесла нам величезні випробування, з якими, на мою думку, ми гідно справляємося. Не буду вдаватися у філософські обговорення щодо зміни пріоритетів чи світобачення, але українці стали дійсно єдиним великим організмом, який бореться з ворогом. Щодо мого життя, то з’явилися нові напрямки роботи. Від початку війни я провела вже близько 1000 волонтерських скайпів для нужденних, відправила понад 1000 посилок для біженців. Консультую з питань страху, тривожності у воєнні часи, з питань сімейних стосунків під час війни, з питань, пов’язаних з дітьми, з почуттям провини, з «воєнною» психосоматикою. Також даю консультації щодо спілкування з родичами, які стали на бік країни-агресора, і розбираємо, в яких випадках краще взагалі припинити стосунки; розповідаю про російську пропаганду, зокрема, в їхніх школах, і про психологічний вплив інформаційної політики на чоловіків, яких кличуть воювати. У червні вийде моя брошура з психології війни. 
– Знаю, що Ви одночасно можете займатися декількома проєктами. Поділіться з нами тим, над чим працюєте саме зараз.
– Так, я активно пишу різні психологічні статті про життя у часи війни. А щодо проєктів, то хотіла б розказати про соціальну програму під назвою «Від ідеї до власної справи», де я працюю як ментор та психолог. Там проводжу майстер-класи. Останній був — «Як зберегти внутрішню самооцінку і повірити в себе». Брали участь 25 жінок-військових, ті, у кого рідні загинули на війні, та дружини ВПО. Програма спрямована на посилення їх ролі в українському суспільстві. Маю велику подяку організаторам та учасницям проєкту і вже готую наступний виступ.
– Олено, війна в Україні стала спусковим механізмом для багатьох психологічних проблем. Одна з них — збільшення розлучень. Розкажіть, як можна зберегти сім’ю у такі важкі часи?
– Ви праві, з кожним місяцем подібних запитів дедалі більше. На жаль, на сьогодні близько 50% шлюбів розпадається, й ініціаторами більшою мірою є жінки. Пропоную способи, які допоможуть врятувати ваш союз, якщо, звичайно, ви дійсно цього хочете.

  1. Створити власний сімейний мікросвіт, що відповідає сучасній ситуації. Ризик розлучення зводиться до мінімуму, коли є довіра і близькість, загальні ритуали та особливості.
  2. Ділитись емоціями. Добрими й не дуже. Вирішальним чинником збереження союзу стануть емоційні сили. 
  3. Залишатися цікавими один для одного. 
  4. Підтримувати зв’язок щодня, особливо, якщо ви далеко один від одного.
  5. Підтримувати партнера у всьому.
    До речі, багато способів працюють навіть, якщо один із подружжя мотивований зберегти відносини. 
    – Наостанок, поділіться Вашим секретом — як все встигаєте робити?
    – Це нескладно, якщо перебуваєш у режимі й чітко дотримуєшся свого графіка. Прийом у мене двічі-тричі на тиждень, решту часу я можу присвячувати телебаченню, пресі, написанню книжок і статей (на сьогодні у мене їх понад 1300 у наукових і глянцевих журналах). Не хочу, щоб звучало стереотипно, але все ж таки дуже важливо любити свою роботу — те, чим ти займаєшся.

Зв'яжіться з нами

Наші менеджера проконсультують вас за всіма питаннями