Бути українцем – це не тільки про свободу та волю, про незламність та хист. Бути українцем – значить повернутись до рідного дому після окупації та відновити усе те, що забрала війна. Історії від початку 2022 року ще довго супроводжуватимуть людство, та ми хочемо, аби світ знав про міць українського народу вже сьогодні. Особливої уваги у цьому номері ми приділимо вітчизняному виробнику, компанії Каетана®. Адже її підприємство розташовано у Києві. Бесіду вестимемо з дуже амбітним та оптимістичним співзасновником компанії Ігорем КИРИКЕВИЧЕМ. Надихайтесь, друзі, заряджайтесь енергією, адже нам потрібно рухатись вперед.

Основний профіль діяльності підприємства Каетана® – це професійна косметологія, а з цього року й професійна трихологія. Асортимент виробництва складається з майже сотні косметичних продуктів професійного застосування.
В березні цього року компанії Каетана® виповнилось 20 років. Свято супроводжувалось проведенням ювілейної, шістдесятої за рахунком, виставки.
Каетана® – це безпека, ефективність та доступність.

– Пане Ігорю, Ви пройшли нелегкий шлях, який розпочався 24 лютого минулого року. Ви – житель Гостомеля, і це вже багато про що може сказати читачам… Ми прагнемо розповідати історії, які нагадують про те, що з нами усіма сталось. Тож, поділіться своєю.
– Залюбки. Вітаю усіх. Моя історія почалась з того, що за рік до війни ми з родиною переїхали в приватний будиночок у чарівному Гостомелі, якраз поблизу аеропорту ім. Антонова. Тож мені довелось від 24 лютого власними очима бачити всі оті російські гвинтокрили, які штурмували аеропорт. Вони, здавалось, були всюди, просто літали над нашими головами. Гостомель насправді бомбардували з усіх видів зброї, від «Градів» до «Точки У». І, так, це було дуже страшно. Тому менші діти разом з дружиною завчасно, останнім літаком, виїхали до Німеччини. Відверто кажучи, ми вже знали, що буде війна, тому діяли швидко. А свідками тих жахливих подій нам довелось бути разом зі старшою донькою якийсь час, бо за кілька днів нам вдалось виїхати до Богуслава, що на Київщині.
– Якими були Ваші враження та психологічний стан після повернення додому у Гостомель?
– Бадьорий! Як тільки Гостомель звільнили наші захисники, я одразу повернувся до дому, це було 6 квітня. Повернувся одразу, бо рівно місяць нічого не знав про долю нашого будинку. Та він, на щастя, вцілів, попри те, що був пограбований окупантами. На початок квітня у місті не було ні електрики, ні газу, ні води. Супроводжувалось тоді життя розмінуваннями, пейзажі навколо містечка доповнювались купами спалених російських танчиків. Тому, десь протягом місяця мені довелось жити в робочому офісі в Києві разом з нашими собаками. Цікавий досвід (посміхається, – прим. автора).
– Ви не покинули свого виробництва, підтримували колектив та відновили бізнес. Чого це Вам вартувало?
– Майже всі наші співробітники виїхали з Києва, окрім однієї людини. Тож офіс працював безперервно. З виробництвом було трохи складніше, бо багато хто боявся повертатись у Київ аж до червня, але ми і з цим впорались. Скажу так, у нас виявився гарний запас міцності духу й бажання жити у своїй країні, займатись своєю справою. Думаю, війна нагадала нам, що таке бути щасливими, і що для цього насправді потрібно.
– Сьогодні Ви продовжуєте виробляти першу українську професійну косметику. Що змінилось у Вашій особисто роботі?
– Змінилось все. По-перше, ми зараз працюємо так, ніби це останній день буття. Нічого не відкладаємо «на завтра». Ми пришвидшились та мобілізувались. Випустили нову трихологічну лінійку аж з 13 продуктів! Разом із тим в нас відбулась шалена ротація клієнтів, адже дуже багато людей все ще за кордоном. Проте на їх місце приїхали вимушені переселенці з Харкова, Маріуполя, Херсону… Ми допомагаємо армії, біженцям, і не тільки грошима. До речі, перші півроку роботи 35% від прибутку ми перераховували ЗСУ. Сьогодні ми продовжуємо, окрім донатів, відправляти на фронт для наших захисників дезінфікуючий, лікувальний порошок та мазь для ніг.
Знаєте, кажуть, потрібно бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатись на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти хоча б удвічі швидше. Так ось, — це до війни варто було так жити й працювати. Бо ми – українці, нація швидких та рухливих живчиків, підприємливих, як кажуть у Одесі, шпільорів. Така в нас вдача. Сказано – зроблено, ось принцип мого життя сьогодні. І саме зараз, я вважаю, найкращий час для прийняття рішення, дій та руху вперед до результату. І рух цей має бути вдесятеро швидший. Особливо це стосується людей бізнесу. Бо саме підприємцям доводиться витягати економіку країни з тої ями, в яку її загнали кляті рашисти, розпочавши найкривавішу з 1945 року війну. Змінюймось — переможемо!
– Пане Ігорю, Ваша історія неймовірна. І ми вдячні за те, що Ви демонструєте свою українську справжню мужність. Скажіть, про що сьогодні мрієте?
– Про Перемогу та Справедливість. Зло повинно бути покарано такою мірою, аби ніколи більше не мало змоги нападати, брехати та розв’язувати війну.