Адвокатське об’єднання «АЛІБІ», одним із засновників якого є особисто я, здебільшого спеціалізується на питаннях обслуговування постійних клієнтів у сфері бізнесу.
З огляду на це, практика роботи стосується в основному захисту прав різних суб’єктів господарювання, а також їх засновників та керівників.
Проте саме на цьому напрямку адвокатської діяльності стають очевидними численні прорахунки і неузгодженості в законодавстві, а також негативна практика тиску на бізнес під різними нібито благовидними приводами.
Причини цього, на моє глибоке переконання, полягають насамперед у невірній філософії оцінки роботи бізнесу, а також місця держави та її різних органів у життєдіяльності суспільства взагалі.
З одного боку держави не повинно бути так би мовити «мало». Саморегульовані суспільства не існували, не існують та напевно ще дуже довго не зможуть виникнути, якщо ми звісно не беремо до уваги якість зовсім дрібні суспільні об’єднання.
Зрештою лише держава може реально піклуватися про інвалідів, престарілих, сиріт та інші вразливі категорії людей. Вона ж забезпечує потреби оборони країни, а також захищає громадян від злочинних посягань та карає винних. Утім не менш погано, коли держави стає «забагато», тобто починає привалювати етатизм із усіма його вадами щодо втручання в усі сфери життєдіяльності та бюрократизації кожного кроку.
Тобто потрібен реальний баланс та контроль, який забезпечити може виключно суворе додержання прав як фізичних, так й юридичних осіб, неухильне виконання державними органами процесуальних процедур та покарання за їх порушення.
Якщо торкнутися даного питання більш конкретно, то спробую пояснити наступним чином.
На час війни я взагалі прихильник економіки мобілізаційного типу та можливості управління певними питаннями у так званому «ручному режимі». Приватний сектор усе ж орієнтований на отримання прибутку, а тому малодохідні напрямки може й не підтримувати. Навіть не тому, що він цього свідомо не бажає, а просто через неврахування їх у плануванні діяльності.
Утім це не означає, що потрібно спірні питання з бізнесом вирішувати руками контролюючих, правоохоронних органів та прокуратури. Особливо це стосується тих випадків, де держані установи чи підприємства програли судові спори до Верховного Суду включно, після чого вступає в роботу правоохоронна система. Таких прикладів у нашій роботі за останній рік уже не один нажаль.
Працює це приблизно у такий спосіб: програли суди господарські та адміністративні, припустимо, а у цей час вносять до Єдиного реєстру досудових розслідувань дані про нібито вчинення злочину, причому десь навіть десятиріччя тому. Далі чекають моменту, щоби почати обшуки (причому без дозволу слідчого судді), вилучити якість цінності та максимально накласти арешт на все, що тільки можна: від ювелірних виробів, коштів до корпоративних прав. Жодних підозр навіть можуть не повідомляти, але роботу підприємства паралізовано. Уже всі зайняті писанням скарг, клопотань і таке інше.
Крім того додайте можливість передачі майна чи тих же таки корпоративних прав в АРМА з наступною передачею їх в управління, то навіть за умови доведення в суді своєї невинуватості сплине такий час, що будь-яке підприємство фактично може перестати існувати.
Стосовно того, як це припинити, то питання набагато ширше ніж дозволяє це обсяг журналу. Утім скажу лише про одну з базових вимог – додержання закону та забезпечення реального судового контролю, а не допомога слідчими суддями правоохоронцям у реалізації їх самих сміливих фантазій.
Наприклад, Податковий кодекс України вимагає, щоб спершу було проведено перевірку, а за умови встановлення порушень підприємство має право оскаржити податкові повідомлення-рішення до суду, і лише після програшу в судах ці суми донарахувань вважаються узгодженими, тобто підтвердженими офіційно.
Утім чи спиняло це раніше податкову міліцію? Ніскільки. І ці «кращі» традиції теж зараз активно використовуються. Беруть податкового інспектора, він «малює» довідку, вносять дані до Єдиного реєстру досудових розслідувань та пішли обшуки, арешти… Причому ухвали слідчих суддів мають одні й ті ж помилки, що й у клопотаннях слідчих та прокурорів, тобто вочевидь їх бездумно копіюють з флешок цих же органів, навіть не читаючи.
Протистояти такій, з дозволу сказати правоохоронній діяльності, насправді досить важко. Проте це можливо. Принаймні наше адвокатське об’єднання має в цій сфері суттєві позитивні результати.
Однак тут дійсно слід вести мову про комплексний підхід як щодо зміни законодавства, так й забезпечення контролю, але реального контролю, за роботою державних органів.
Принаймні я вірю в краще.

facebook: Алексей Бебель

facebook: Адвокатське обʼєднання «Алібі»

067-427-82-90