Основа партнерських взаємин – спілкування, а воно може бути не лише вербальним. Сексуальні взаємини – один із найважливіших способів комунікації у парі. Це спосіб вираження почуттів та емоцій, турботи, ласки до партнера. Але так буває, що є складнощі в інтимній реалізації, та причин може бути безліч, як фізіологічні особливості, так і стрес, робота, міжособистісні відносини. Олександр ІВАНОВ розповідає про партнерську взаємодію, психологічні травми та соціальне оточення.

• Вітаємо, Олександре. Скажіть, коли у парі починають виникати проблеми у сексуальному житті?
• Дуже часто проблеми з’являються вже під час першого сексуального контакту з партнером, але через молодість та пристрасть на це звертається мало уваги. З часом виникає звичка, яку не так вже й просто подолати. І виявляється, що і хлопцю щось не так, і дівчині. А буває, що проблеми виникають у парі й після 5-го року сексуального життя.
• Коли починати діалог з партнером і розв’язувати сексуальну проблему?
• Ви маєте пам’ятати, що секс – це завжди має бути весело, смішно, радісно, кайфово. Ми йдемо у ліжко з настроєм і бажанням отримати й дати партнеру задоволення. Якщо ми виконуємо цей процес, як повинність, тут уже буде чисте відпрацювання. З такого сексу діла не буде. Це не має бути ніби спорт, або очікування своєї черги. Ось коли ви помічаєте таку тенденцію у вашому сексуальному житті, тут треба й починати діалог: а що не так?
• Тему сексу багато хто сприймає, як щось табуйоване та заборонене. Саме поняття «сексолог» в Україні з’явилося відносно недавно, однак у Європі пари регулярно вдаються до послуг професіонала. Чому так відбувається?
• Я займаюсь цим питанням вже 33 роки. Ще у 90-х люди уникали підіймати тему свого сексуального життя. Тоді було зрозуміло: багато стресів, країна руйнується. Хлопцям та дівчатам було просто не до сексологів. Якось все сталося, і на тому дякую. Вже зараз дорослі приходять до мене за допомогою і виясняється, що секс у них звичайно був, але ніякий. Тож моя порада теперішньому поколінню молоді – розширюйте свої кола спілкування й розумійте, розмови про секс не зроблять із вами чогось страшного.
• За ці 30 років змінилися питання молоді щодо проблем у сексуальному житті?
• Так, сучасні люди більш відкриті, цілеспрямовані й знають, чого вони хочуть. Та найголовніша відмінність, яка з’явилася за це час – порнозалежність. Вона стосується виключно хлопців й набирає обертів. Зі 100 клієнтів 90 мають цю проблему. І найцікавіше те, що 5 років тому такого не було. Зараз чоловіки (будь-якого віку) чи не щодня дивляться порно, самостійно задовольняють себе, а от з живою жінкою – жодних результатів. До прикладу, був у мене клієнт, який робив це 12 разів на день і ніяк не міг перемкнутися на живу партнерку. Це величезна проблема.
• То як тоді позбавитись порнозалежності?
• Припиніть дивитися порно. Повністю виключіть цей контент зі свого життя, бо нічого не вийде.
• Якщо пара досить довгий час разом, та сценарій сексуального життя у них не змінюється. Чи може це колись перерости у проблему?
• Якщо ви практикуєте розваги у ліжку: переодягання, пробуєте різні пози та підхід – проблеми у вас навряд виникнуть. Та якщо вже вони є, сексологи назначають парі спеціальну терапію: прописують сценарії заняття сексом, в якому вказують, як саме має змінитися поведінка партнерів. Якщо це їх влаштовує – діло буде.
• Повертаючись до теми порнографії: чи буває таке, що парі пропишуть перегляд порно у їхній терапії?
• Дуже рідко. Чому? Бо я майже не бачив пар, які б не дивилися порно. Звичайно, для дівчат та хлопців під час перегляду спостерігаються різні акценти, але майже усі це роблять. Та щоб це не переросло у залежність чи проблему, раджу в зону свого ліжка не вносити будь-які екрани чи ґаджети. Адже ліжко лише для сну та сексу. Все. Хочете щось подивитись? Ідіть в залу чи на кухню. А у ліжку робіть те, для чого воно створене.
• Олександре, а Ви працюєте з парами на межі розлучення? Чи реально зберегти сім’ю?
• Реально. Моя порада тим, котрі ще не почали ділити суспільне майно, познайомтеся один з одним заново. Бо частенько люди, які роками живуть у шлюбі й звикли до свого партнера, його запаху, тембру голосу, починають відчувати злість чи навіть ненависть. Раджу сходити на побачення, ніби ви незнайомці. Розіграти цю сценку і подивитися на кохану людину «новими очима». Спробуйте змінити спосіб спілкування. Якщо не виходить – то тут вже розлучення.
• Сексуальна сумісність – це міф чи реальність?
• Це повністю міф. Зате завжди працює особливість жіночого організму: він підстроюється під розміри та потреби партнера. Та це не стосується якихось незвичних ситуацій. До прикладу, у мене був клієнт, який мав статевий орган у 35 см. А середній розмір жіночої піхви – від 10 см. Тому розумієте, тут навряд спрацює та особливість. На жаль, чоловік до кінця навчання у ВНЗ був вже тричі розлученим.
• Як не соромитися людям говорити про свої почуття та бажання? Адже дехто боїться образити свого партнера.
• Якщо не будете говорити з партнером, то й проживете у нещасті 30-40 років. Кому це треба? Нікому. Адже тут все залежить від того, настільки якісно ви бажаєте прожити своє життя. Не отримувати задоволення й дарувати його коханій людині – ну це ж не цікаво.
• А що має стати сигналом до того, аби звернутися до сексолога?
• Незадоволення. Якщо його немає, навіть при тому, що секс був і досить активним, тут є проблема. Адже це фізіологія. Кожен фізіологічний акт людини (дихання, травлення, потіння, збудження) повинен давати насолоду. Якщо цього не трапляється, ми хворіємо: болить шлунок, голова, або статеве життя розвалюється. Ще один момент: усі ці функції ми робимо самостійно, а от секс – тут вже дія двох людей. Тож, якщо немає кайфу від процесу – треба разом вирішувати це.
  
• facebook: Александр Иванов