Уламок російської ракети, який зруйнував квартиру нашої гості, не зламав духу жінки, яка попри страх, відчай та втому не залишила своє місто. Аліна ЛОГОЗЯК разом з однодумцями продовжувала виборювати життя та цілодобово забезпечувати життєдіяльність багатоквартирних будинків міста в активній фазі війни. Це було надскладне завдання, але харків’яни вкотре довели, що їх дім – справжня фортеця української землі. Пані Аліна експерт у сфері ЖКГ, керівниця компанії «Формула Комфорта», що обслуговує багатоквартирні будинки. Сьогодні вона поділиться з вами своїми переживаннями та досягненнями, своїми висновками та міццю духу українського народу.

– Пані Аліно, Вітаємо Вас та дякуємо усій Вашій команді за стійкість, яку Ви проявили у цих страшних обставинах. Розкажіть, будь ласка, які перші події від 24 лютого минулого року Ви зараз пригадуєте?
– Вітаю. Дійсно події були страшні, про них важко згадувати. Але Харків довів усім, що він місто-герой, який першим прийняв удар того дня, потрапивши під масовану ракетну атаку. Я чітко пам’ятаю, наскільки усі були налякані та дезорієнтовані. Але потім зібрали усю свою мужність та почали відстоювати своє місто. Протягом наступних семи місяців харків’ян діставали з-під завалів розбитих будівель. Це було дійсно важко… Але містяни, пожежники, служба МНС, комунальники щодня виборювали наше право на життя. Лікарні були переповнені постраждалими та пораненими захисниками. Страшні кадри трагедії закарбувались назавжди в наших спогадах, а півторамільйонне місто менш ніж за три тижні майже повністю спорожніло. Це викликало дивні та болючі відчуття. Проте ті мешканці, які залишилися у Харкові, змогли швидко організуватися й вчились виживати.
– Ви – жінка, яка мала змогу та повне моральне право залишити місто, виїхати. Чому Ви не зробили цього?
– Так, я мала змогу, проте я з тих жінок, які увійдуть в хату, що палає (сміється, – прим. автора). Мій бізнес пов’язаний з обслуговуванням житлових будинків, в яких залишалися містяни. Я жінка, тому вважала, що просто не маю права залишати людей з проблемою сам на сам. Ми повинні були забезпечити оселі світлом та водою. Супроводжувалось усе це великими складнощами, адже фахівці виїжджали, міський транспорт не працював, особисті автомобілі не було чим заправляти тощо. До того ж багато співробітників моєї компанії в перші дні пішли на фронт, хтось вивозив сім’ї… Це складно пригадувати, було дійсно важко. Але покинути Україну в мене навіть думок не було.
– Харків дуже сильно постраждав через руйнування, чи потрапляли будинки Вашого управління під ракетні удари?
– Так, дійсно це наші реалії, місто дуже сильно понівечено. Більше того скажу, що уламок ракети втрапив і у мою власну квартиру, коли я була за пів метра від вікна. Не знаю, як я вижила, що мене врятувало, напевно я мала залишитись, пройти цей жах та протистояти війні у той спосіб, яким можу. Через допомогу людям. Стосовно будинків нашого управління, на жаль, більшість з них розташовані у центральній частині міста, тому їм дісталося міцно. Але ми докладали й докладаємо багато зусиль, аби відновити зруйноване та допомогти людям жити у своїх оселях.
– Пані Аліно, чому за такого навантаження Ви ще й почали займатися гуманітарною допомогою?
– Коли наше зруйноване місто було майже порожнім, нагадувало фільм «Я легенда». Не було змоги щось купляти та не було де. Ця картина була апокаліптичною якоюсь, тому я вирішила робити те, що можу. Тоді я зрозуміла, що війна – це не тільки біль та горе, це ще й випробування на людяність.
– А як відбувалась на той момент Ваша комунікація з місцевою владою?
– Дякую за питання, воно важливе. Як харків’янка, як фахівець я вважаю, що наші комунальні служби заслуговують на звання героїв та великі заробітні плати. Бо тільки уявіть, наскільки важко та страшно під обстрілами ремонтувати мережі міста! Я пройшла це і запевняю, наші комунальники неймовірні! Авжеж, менеджмент міста допомагав усім, чим міг, місцева влада у будь-який час доби була на зв’язку та скеровувала дії. Тож великою командою нам вдавалося часом неймовірне. Ми ж зі своєї сторони намагалися полегшити роботу службам та ремонтували самостійно те, що могли.
– Пані Аліно, дякуємо Вам за відвертості й той міцний дух, який став прикладом для наслідування. Ми щиро пишаємось тим, які харків’яни мужні люди. Як вважаєте, у чому сила Харкова та його містян?
– Дякую, сьогодні багато хто з нас справжні герої. Але я хочу щоб читачі знали, що у багатьох питаннях харків’яни були на одинці зі своїми проблемами. Це було невимовно боляче й несправедливо. Але саме ці випробування назавжди загартували та згуртували харків’ян. Я пишаюсь тим, що сьогодні наші земляки повертаються додому. А комунальні умови наразі для них набагато вищі за столичні. Це усе наша міць та воля.
Ми дякуємо усім захисникам, усім, хто дозволяє нам у тилу налагоджувати побут, відновлювати інфраструктуру міста, прокидатися щоранку та жити!

+38 (098) 696 23 93
formula-comforta.com.ua