Туризм в Україні під час війни. Як виживає цей суто мирний бізнес? Наталія ХВАТОВА ділиться із нами згадками про те, як пережили початок війни, як довелося працювати, коли ця сфера майже встала на нуль (але трохи тліла) та чи треба зараз відпочивати? Про все це у нашому інтерв’ю!
- Наталю, розкажіть, як змінилося Ваше життя за ці важкі 9 місяців?
- Життя, як і у всіх, змінилося кардинальним чином. Не лише у професійному плані, а й в особистому. З’явилося геть інше ставлення до людей, деяких друзів. Ти по-іншому починаєш ставитися до сім’ї, роботи, людей, країни. Кожен із нас зробив вибір – або ти з Україною, або ти проти неї.
- Чого Вас навчила війна? Що допомогло знайти рівновагу всередині?
- Війна навчила цінувати життя, друзів, родину. Та й взагалі моменти щастя. Прокидаєшся і за вікном сонечко – цінуй момент. Кожен прожитий день – це твоя історія, будь за неї вдячний. У когось і цього немає. У мене дуже загострилися відчуття любові до країни. Так склалося, що я не виїжджала за кордон у пошуках спокійнішого місця, лише по роботі. Мені комфортно вдома, я менше нервую та переживаю, коли знаходжуся тут, поруч з родиною в улюбленому Києві.
- Ваша професійна діяльність теж, мабуть, зазнала великих змін. Розкажіть, який він зараз – туризм в Україні?
- Почати треба, мабуть, з двох років пандемії. Вона майже зупинила всю сферу туризму, але ми працювали, перебудовували бізнес та йшли вперед. Ми знали, що рано чи пізно все скінчиться, тому навчилися робити в нових умовах.
Зараз зовсім інша ситуація: стрес війни, закрите небо та розгромлені аеропорти. Туристичний бізнес майже зупинився, багато хто просто заморозив його. Ми – ні, бо маємо певні зобов’язання. Робимо спроби повернути кошти й не розуміємо, а що буде далі.
Перші місяці взагалі ніхто з нас не думав про те, куди б поїхати відпочити. Але з часом, втома взяла своє. Люди хочуть «змінити» картинку і потроху починають рухатися, вивозять діток на море, щоб оздоровитися та просто подорожують. Ми маємо чудову можливість побачити Європу, порівняти життя. Можу сказати, що за цей період, в Україні частина компаній повернулась до роботи. Звичайно, не в тій формі, що була раніше. Зізнаюся, я навіть і не думала, що у війну буде хоч якась можливість для туристичного бізнесу. Дякую нашим захисникам за це.
Але й виникли великі проблеми, які по суті, не залежать від тебе. Це та частина турів, яка була заброньована через великих операторів, що працюють в Україні. Якщо Anex, Coral, Join Up якось відновили роботу і була можливість віддати клієнтам гроші (всі або частково), то Tez Tour призупинив будь-яку діяльність. Так, поки що, компанія не відмовляється від своїх зобов’язань. Багато хлопців з цієї компанії у лавах ЗСУ. Інша справа з оператором TUI – це міжнародна марка, якою зараз володіє росіянин. Її діяльність зупинила держава в перші дні війни. Клієнти та туристичні компанії втратили багато грошей. Я вважаю, що перед тим, як закривати цю фірму, треба було зобов’язати її повернути усім гроші. Як варіант – націоналізувати TUI в Україні. На жаль, на сьогодні я не бачу розв’язання цієї проблеми.
- Наталю, як Ви зараз працюєте у плані логістики: як вдається планувати автобусні, залізничні маршрути?
- Зараз дуже розвивається автобусний туризм. Але наша компанія старається комбінувати види транспорту, бо ми завжди працювали у Luxury сегменті. До прикладу, в автобусі їхати до Туреччини понад 30 годин. Це не так легко. Фактично з України зараз є три логістичні маршрути:
• потяг до Кишиніву, а звідки вже літаки у різні напрямки;
• потяг до Перемишля, потім до Кракова і на літак;
• трансфер Ужгород – Будапешт.
Для клієнтів, які перебувають не в Україні, є безліч варіантів з тих місць, де вони знаходяться: Мальдіви, Сейшельські острови, Мексика, Маврикій. Але у таких замовленнях ми займаємося більше пошуком готелів, а не логістикою.
Також хочу додати, що активно розвивається туризм по Україні: Закарпаття, Івано-Франківськ, Ужгород; озера та річки, піші екскурсії. Навіть зараз відкриваються нові готельні комплекси, або навпаки, хтось використовує цей час для оновлення. Українців не зламати. - Як вам вдалося налагодили роботу із віяловими відключеннями світла та постійними тривогами?
- Ми у війну працюємо онлайн, наші менеджери знаходяться в різних містах України. Якщо у когось немає світла і зв’язку, то в іншого є. «Караван» – це все-таки команда професіоналів: поки є енергія – ми швиденько зарядили гаджети й вже все добре. Головне, щоб був Інтернет.
- Поділіться із читачами, які маєте плани на майбутнє.
- Я, поки що не будую планів на майбутнє у сфері бізнесу. Туристична ланка знаходиться в стагнації. І це вже добре. Йде війна і в голові інші думки. Ось закінчиться все й будемо відбудовувати нашу Батьківщину. А наразі, стоїмо на колінах перед нашими захисникам із ЗСУ й дякуємо їм за подвиг, силу та захист. Молимося за них та тримаємо тил задля перемоги.
- За місяць будемо зустрічати вже 2023 рік. Що б ви побажали нашим читачам у прийдешньому році?
- Звичайно, перемоги у війні з росією.