заслужений діяч мистецтв України, доктор культурології, кандидат педагогічних наук, професор, виконувач обов’язків завідувача кафедри академічного і естрадного вокалу та звукорежисури Інституту сучасного мистецтва Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, художній керівник народного художнього колективу Театр пісні «Ладоньки» Центру позашкільної роботи Святошинського району міста Києва, член Національної всеукраїнської музичної спілки України, член Національної ради жінок України, (м. Київ, Україна).

Україна… В цьому величному для мене слові все моє життя. Адже це – колискова моєї любої матусі, мудрість і талант найкращого татуся, це наші дитячі таємниці з братом, пахощі найсмачнішого запашного українського борщику, забавки й пісні моїх дідусів і бабусь, які я вбирала, всотувала і запам’ятовувала на все життя, щоб передати своїм дітям, учням, послідовникам.
Україна – це безмежна моя любов, яка тільки може бути у людини, залюбленої в кожен ранок, кожен день і надвечір’я, прожиті саме на рідній, українській, найкращій у світі землі разом з родиною, чоловіком, сином, дорогими серцю людьми.
Це подаровані долею друзі, спілкування з якими приносить суцільне щастя. Це мої учні, які несуть далі по своєму життю все те, чим я з ними щедре ділюся. Україна – це найкраща природа, спів солов’їв, чудові пори року, які змінюють одна одну у властивій їм послідовності. І ми завжди знаємо, що за осінню і зимою неодмінно прийде переможна весна і гаряче, наповнене сонячним теплом літо!
Для мене Україна – це наша рідна земля, яку ми всі разом захищаємо. Виконуючи Державний Гімн України, Духовний гімн України «Боже, великий єдиний», пісню січових стрільців «Ой, у лузі червона калина», сьогодні ми тримаємо стрій, ведемо свій культурно-мистецький фронт в ім’я нашої спільної Перемоги! Переможемо!