Бути ветеринаром – це не лише вміти лікувати тварин. Тут треба бути трішки і психологом. Треба вміти знайти ту грань, «золоту» середину в любові та силі. Це відіграє велику роль – симбіоз нашої турботи і переваги перед чотирилапими.
- Олексію Васильовичу, ми знаємо, що Ви професіонал своєї справи. Скажіть, як довго ви вже працюєте ветеринаром?
- Почав я ще в 2005 році, але треба рахувати ще далі, з курсу 2-3 інституту. Тоді я отримував досвід одразу в кількох клініках. А після закінчення навчання, я декілька років працював лікарем загальної практики. І потім пішов вже у хірургію. Тепер я тут.
- А чому вирішили прийти у цю професію, що вас тут приваблює та надихає?
- Можливо це було дивне рішення, але ще з дитинства я собі казав – хочу бути ветеринаром. І хоча в мене було декілька варіантів розвитку у медичній професії, все ж обрав саме ветеринарію. Це все йде у нас з дитинства, я ще з того часу лікував тварин. У мене завжди в домі були кошенята і цуцики. Я їм там подорожники прикладав, воно все до мене ще тоді причепилося.
- Можливо є якісь професійні якості, без яких лікувати тварин не вийде? Кого можна допускати до братів наших менших?
- Звичайно є вимоги до майбутніх ветеринарів, без цього тут ніяк. Якщо хочеш лікувати тварин, треба бути точним, прискіпливим, уважним. А головне – бути холоднокровним, як би це дивно не звучало. Треба вміти знайти ту грань, «золоту» середину в любові та силі. Без цього поставити діагноз та назначити потрібне лікування навряд вийде. Це відіграє велику роль – симбіоз нашої турботи і переваги перед чотирилапими.
- Постійно бути серед братів наших менших – це неймовірно. Але, що для Вас найважче у щоденній роботі? З якими труднощами стикаєтесь?
- Знаєте, бути ветеринаром – це не лише вміти лікувати тварин. Тут треба бути трішки і психологом. Так, тому що ти ж спілкуєшся не лише зі своїми «пацієнтами», а й з їхніми господарями. Найважче – це говорити про те, що тваринку нам, на жаль, не вдасться врятувати. Тут кожен раз, як перший. Важко неймовірно. Треба підібрати потрібні слова, які дадуть сил людині пройти через це все і не кинути свого молодшого друга. Треба в цей момент підтримати господаря і порадити, як правильно у цій ситуації зробити. Дуже важко… А буває, що люди не вірять нашому лікуванню і гадають, що одна таблетка усе виправить, не довіряють професіоналам. Тоді намагаємось знайти підхід та пояснити, що та як працює.
- Ви нам ще казали, що найкраще у вашій роботі – це бачити одужання Ваших «пацієнтів». Але, як вдається зрозуміти, чим саме вони хворіють?
- Це все досвід та щоденна праця. Спочатку ти навчається в інституті, потім кожен день поповнюєш свої знання та оновлюєш їх. Іноді буває так, що заходять до мене у клініку господар з тваринкою, а я вже бачу, що з нею, чому кашляє чи слабка. Я завжди кажу своїм колегам та підлеглим про те, що свою роботу треба виконувати із задоволенням, тоді і буде результат!
- Зараз Україна переживає важкі часи, війна виснажує усіх, навіть тварин. Скажіть, що порадите нашим читачам, у яких «чотирилапі» дуже погано реагують на вибухи?
- Стрес – це дуже негативний чинник, каталізатор я б сказав, який викликає майже усі хвороби. Є чимало ліків і трав’яних і хімічних, які б могли допомогти у такій ситуації, але я б радив звичайно проконсультуватися із вашим ветеринаром, що саме прийняти. Вам завжди допоможуть і підкажуть, як заспокоїти вашого улюбленця!