ОЛЕКСАНДР БІЛОЗОР: ЛІКУВАТИ ПОТРІБНО ПАЦІЄНТА, А НЕ ХВОРОБУ
Який він – ідеальний хірург? Які особисті та професійні якості мають у ньому переважати? Про свою думку та досвід детально розкаже Олександр БІЛОЗОР, щелепно-лицьовий хірург, імплантолог та головний лікар стоматологічної кліники Dr. Oleksandr Bilozor в Умані.
– Олександре, доброго дня. Ваш досвід у щелепно-лицьовій хірургії майже 30 років. Із якими запитами Вам найчастіше довелося працювати?
– В основному це запальні захворювання та ускладнення карієсу, абсцеси, флегмони, періостити, травматичні ушкодження щелеп, переломи, а також доброякісні утворення щелепно-лицьової ділянки.
– Яким, на Вашу думку, має бути ідеальний хірург?
– Ідеальний хірург – це людина, яка може через себе пропустити біль і страждання пацієнта. Це лікар, який може адекватно оцінити всю картину, увійти в становище хворого, мати гострий розум і тверду руку, досконально знати анатомію людини.
– Чи доводилося Вам ставати для пацієнта не тільки лікарем, а й психологом?
– За перші п’ять хвилин спілкування ми стаємо саме психологами. Лікувати треба пацієнта, а не хворобу. Були випадки, коли пацієнт, попри проведене оперативне втручання і післяопераційну підтримку, не хоче одужувати. Ми йдемо на відверту розмову. У мене був випадок, коли дівчина сиділа на дієті (а під час лікування та одужування не може бути ніяких інших дієт) та ніяк не могла вийти із свого стану і процесу. Ми дізналися про це і скоригували її харчування.
– Розкажіть про Ваш досвід найбільш незвичної операції.
– До мене звернулась знайома на наявність новоутворення в ділянці щоки. Візуально під час обстеження я не зміг одразу визначити, що то було. Коли розпочав оперативне втручання, був вражений, адже це виявився хробак довжиною 3,5 сантиметри. Виявилося, що це був рідкісний для нашого регіону дирофіляріоз – паразитарне захворювання внаслідок укусу комара у щоку пацієнтки під час відпочинку у Криму.
– Ваші поради для бажаючих обрати цю професію: які риси характеру можуть стати у нагоді або заважати у хірургії?
– У людини має бути поклик. Робота хірурга ненормована: нічні виклики, ДТП, бійки. Бувало, особливо у дев’яності, кулі діставали із обличь – пістолетні, травматичні. Ти не маєш права розслаблятись, іноді навіть із друзями пропустити келих. Або працюєш, або ні. Однозначно може заважати м’якотілість, адже треба іноді бути жорстким. Необхідно, щоб був внутрішній стержень, ясний зір і вміння приймати рішення за секунду.
– Поділіться Вашими спостереженнями: як змінилася щелепно-лицьова хірургія за останні 10-20 років? Які інновації впроваджено?
– Покращилася діагностика: КТ-обстеження, панорамні знімки, клінічні дані. Раніше хірурги не мали нічого окрім рентгену та власних рук. Наразі ще до хірургічного втручання ми можемо на 95-99% встановити діагноз. І, як і раніше, хірургія – це на 95,5% ручний труд, тому роботизація у нашій сфері не настільки актуальна. Ні розріз, ні видалення зуба не можуть бути проведені без присутності лікаря.