Олександр Кіктенко звик дивитися на кризу як на момент, коли бізнес має не завмирати, а шукати нові рішення. Цей принцип простежується у його підприємницькій історії протягом багатьох років: від розвитку виробництва та партнерських мереж – до сьогоднішнього бачення розподіленої логістичної інфраструктури України. Через три роки після нашої попередньої розмови ми знову зустрілися, щоб поговорити про волонтерство, відповідальність бізнесу та про те, чому відбудову країни не можна відкладати на «після війни».

• Олександре, у 2023 році ми вже говорили з Вами про волонтерство, бізнес та відновлення України. Минуло три роки. Що змінилося у Вашому баченні майбутнього української економіки?
• Насамперед стало зрозуміло: ми не можемо чекати закінчення війни, щоб почати щось змінювати. Економіка повинна працювати зараз. Підприємства повинні працювати зараз. І рішення щодо майбутньої інфраструктури також потрібно приймати зараз.
  Війна показала вразливість багатьох централізованих систем. Тому, на мою думку, одним із ключових принципів розвитку має стати розподіленість. Не концентрувати всі ресурси в одній точці, а створювати систему, в якій окремі елементи можуть працювати автономно, але водночас залишаються частинами єдиного механізму.
• Як за цей час змінилося Ваше волонтерство?
• На початку великої війни ми реагували на конкретні запити: якщо щось було потрібно – шукали, купували, передавали. Головними були швидкість і результат.
  Зараз я все більше переконаний, що допомога також повинна бути системною. Можна нескінченно вирішувати наслідки проблеми, а можна створювати механізми, які зменшують саму проблему. Бізнес у цьому сенсі має великий досвід: організовувати людей, процеси, логістику, фінанси. І цей досвід сьогодні потрібен країні.
• Що необхідно робити вже сьогодні для відновлення промисловості та логістики?
• Передусім рахувати ефективність і ризики. Ми повинні будувати не так, як було, а так, як потрібно країні з урахуванням досвіду цієї війни.
  Нові об’єкти мають швидко будуватися, бути технологічними, керованими та максимально незалежними від одного великого центру. Потрібно думати не тільки про вартість будівництва, а й про те, що станеться із системою, якщо один із її елементів перестане працювати.
• Саме на цьому принципі побудований HUB-NET.UA?
• Так. Основна ідея дуже проста: не один великий хаб, а мережа малих логістичних хабів по Україні.
  Вони об’єднуються єдиною цифровою системою управління, моніторингу й аналітики. Модульні конструкції дозволяють швидше вводити об’єкти в експлуатацію, а розподілення товарних запасів між різними локаціями зменшує ризик втрати всієї логістичної інфраструктури внаслідок пошкодження одного об’єкта.
  Тобто HUB-NET.UA – це не просто будівництво складів. Це створення мережі.
• Фактично логістика стає частиною безпеки держави?
• Я б сказав – частиною її стійкості. Бізнес повинен мати можливість продовжувати постачання навіть тоді, коли окрема ланка тимчасово випадає.
  Це дуже схоже на принцип стійкої бізнес-моделі: не можна будувати всю систему так, щоб вона залежала від однієї людини, одного клієнта чи одного постачальника. Те саме сьогодні стосується інфраструктури країни.
• Якою Ви бачите відповідальність українського бізнесу сьогодні?
• Робити свою роботу. Створювати продукт, робочі місця, платити податки, підтримувати армію, допомагати людям і продовжувати інвестувати.
  Я завжди був прихильником довгострокових відносин у бізнесі. Сьогодні цей принцип став ще важливішим: держава, підприємці, громади мають навчитися працювати як партнери.
  Україні після війни недостатньо тільки повернути все, що було. Якщо вже нам доводиться проходити через такі випробування, ми повинні використати отриманий досвід і побудувати країну сильнішою, технологічнішою та ефективнішою, ніж вона була до війни.

OLEKSANDR KIKTENKO: TODAY, RESILIENCE MEANS BUILDING SYSTEMS THAT CAN OPERATE UNDER ANY CONDITIONS

Оleksandr Kiktenko has always viewed a crisis not as a reason for business to freeze, but as a moment to search for new solutions. This principle has shaped his entrepreneurial journey for many years – from developing production and partnership networks to his current vision for Ukraine’s distributed logistics infrastructure. Three years after our previous conversation, we meet again to discuss volunteering, corporate responsibility, and why the country’s reconstruction cannot be postponed until “after the war.”

• Oleksandr, when we spoke in 2023, we discussed volunteering, business, and Ukraine’s recovery. Three years have passed. How has your vision of the future of the Ukrainian economy changed?
• First and foremost, it has become clear that we cannot wait for the war to end before we begin making changes. The economy needs to function now. Businesses need to operate now. And decisions about the country’s future infrastructure need to be made now.
  The war has exposed the vulnerability of many centralised systems. That is why I believe one of the key principles of future development should be decentralisation. Instead of concentrating all resources in a single location, we need to create systems in which individual elements can operate autonomously while remaining interconnected parts of one larger mechanism.
• How has your approach to volunteering evolved during this time?
• At the beginning of the full-scale war, we responded to immediate requests: if something was needed, we found it, purchased it, and delivered it. Speed and results were what mattered most.
  Today, I am increasingly convinced that assistance also needs to become systematic. You can continue addressing the consequences of a problem indefinitely, or you can build mechanisms that reduce the problem itself.
  Business has considerable experience in this respect: organising people, processes, logistics, and finances. And this expertise is something the country needs today.
• What needs to be done now to restore Ukraine’s industry and logistics?
• First of all, we need to assess efficiency and risk. We should not simply rebuild what existed before. We need to build what the country requires now, taking into account everything this war has taught us.
  New facilities should be fast to construct, technologically advanced, efficiently managed, and as independent as possible from any single major hub. We need to think not only about construction costs, but also about what happens to the entire system if one of its elements becomes temporarily unavailable.
• Is this the principle behind HUB-NET.UA?
• Exactly. The core idea is very simple: instead of one large hub, create a network of smaller logistics hubs across Ukraine.
  These hubs are connected through a unified digital system for management, monitoring, and analytics. Modular construction allows facilities to become operational more quickly, while distributing inventory across multiple locations reduces the risk of losing an entire logistics infrastructure if one facility is damaged.
  So HUB-NET.UA is not simply about building warehouses.
  It is about building a network.
• Does that mean logistics is effectively becoming part of national security?
• I would describe it as part of the country’s resilience.
  Businesses must be able to maintain supplies even when one individual link in the chain is temporarily disrupted.
  It follows the same principle of a sustainable business model: you should never build an entire system around dependence on one person, one client, or one supplier. Today, the same principle applies to a country’s infrastructure.
• How do you define the responsibility of Ukrainian business today?
• By doing its job. Creating products and jobs, paying taxes, supporting the Armed Forces, helping people, and continuing to invest.
  I have always believed in long-term relationships in business. Today, that principle matters more than ever: the state, entrepreneurs, and local communities need to learn how to work together as partners.
  After the war, it is not enough for Ukraine to just return everything it had.
  If we have been forced to endure challenges of this magnitude, then we must use everything we have learned from them to build a country that is stronger, more technologically advanced, and more efficient than it was before the war.