Стосунки — одна з найважливіших сфер людського життя, але це поняття значно ширше за партнерство. Це стосунки із собою, батьками, дітьми, партнерами, колегами, соціумом і навіть грошима. Цифровий психолог Олена Ковач працює з темами стосунків, партнерства та сумісності, допомагаючи побачити глибинні причини зовнішніх конфліктів. Ми поговорили про те, чому взаємодія з іншими починається із себе, як змінюються стосунки між поколіннями та що взаємини можуть розповісти про нас.

— Пані Олено, раді вітати Вас на сторінках нашого журналу. Почнімо з основи: чому стосунки людини із собою є відправною точкою для всіх інших взаємин?
— Так, усе починається зі стосунків із собою. Через ставлення до себе людина вибудовує межі, приймає власні потреби й реагує на інших. Часто вона очікує від інших того, чого не дає собі сама: поваги, підтримки, визнання.
Навіть звичне «та немає за що» у відповідь на подяку – це одна з форм самознецінення. Якщо людина сама не цінує те, що робить, знає й уміє, іншим теж складно побачити цінність її внеску. І ця внутрішня невпевненість часто робить людину залежною від чужої оцінки, що і змушує її постійно шукати підтвердження власної цінності ззовні.
Цифровий портрет допомагає побачити вроджені особливості людини, її способи реагування, сильні сторони й проблемні прояви. Коли людина краще розуміє себе, їй легше визначити власні межі: тут зі мною можна так, а тут – не можна. Вона починає бачити не лише «мені це подобається чи не подобається», а розуміти, чому вона сама так реагує на певні обставини і поведінкові реакції інших людей. Тоді, замість бажання змінити когось, виникає питання: що саме Я роблю, відчуваю, очікую і допускаю у цих стосунках?

— Стосунки між батьками та дорослими дітьми з часом змінюються. Що допомагає поколінням зберегти взаєморозуміння?
— Дитина дорослішає — і стосунки з батьками теж мають ставати дорослими. Вона вже не потребує того рівня контролю, порад і участі, який був раніше. Батькам важливо побачити в дитині дорослу людину з правом на власні рішення та межі. Менше контролю, більше поваги й уміння чути одне одного — основа нового етапу.

— Партнерські стосунки часто проявляють наші внутрішні установки, очікування та страхи. Коли варто починати зміни із себе?
— Важливо дивитися на взаємодію двох людей: як кожен реагує, чого очікує, що замовчує, де поступається, а де тисне. Якщо людина змінює партнерів, але конфлікти залишаються схожими, це привід проаналізувати власні реакції, очікування та спосіб взаємодії, а не лише поведінку іншого.

— Чому професійна компетентність не завжди означає вміння вибудовувати здорову взаємодію в команді?
— Можна бути сильним фахівцем, але не вміти чути інших, делегувати, приймати критику чи домовлятися. У роботі так само важлива сумісність — у команді, бізнес-партнерстві, стосунках керівника й підлеглого. Особистісні моделі проявляються у реакціях на контроль, конкуренцію, відповідальність і конфлікти. Тому проблема не завжди у професійності — часто у вмінні взаємодіяти.

— І нарешті — стосунки з грошима. Що наше ставлення до них може розповісти про нас?
— Ставлення до грошей часто показує, як людина ставиться до відповідальності, безпеки, контролю та ризику. На нього впливають сімейні сценарії: як у родині говорили про гроші, чи їх боялися, накопичували, витрачали або вважали мірилом успіху. Але доросла людина може переглянути ці установки, відокремити власні переконання від успадкованих і поступово сформувати своє ставлення до грошей.

Olena Kovach: “Relationships do not begin with another person, but with ourselves”

Relationships are one of the most important areas of human life, but this concept is much broader than partnership. These are relationships with oneself, parents, children, partners, colleagues, society and even money. Digital psychologist Olena Kovach works with the topics of relationships, partnerships and compatibility, helping to see the deep causes of external conflicts. We talked about why interaction with others begins with oneself, how relationships between generations are changing and what relationships can tell about us.

— Mrs. Olena, we are delighted to welcome you to the pages of our magazine. Let us begin with the foundation: why is our relationship with ourselves the starting point for all other relationships?
— Everything begins with the relationship we have with ourselves. The way we perceive and treat ourselves shapes the boundaries we establish, our ability to recognise our own needs, and the way we respond to others. We often expect from other people what we fail to give ourselves — respect, support and recognition.
Even a simple “it’s nothing” in response to someone’s gratitude can be a form of self-devaluation. When a person does not recognise the value of what they do, know and are capable of, it becomes difficult for others to see the value of their contribution as well. This inner insecurity can make a person dependent on external approval, constantly seeking confirmation of their own worth from others.
A digital profile helps reveal a person’s innate characteristics, typical patterns of response, strengths and areas that may create challenges. The better a person understands themselves, the easier it becomes to establish clear boundaries: this is how I can be treated, and this is where my boundary lies. They begin to see beyond simply thinking, “I like this or I don’t like this,” and understand why they respond in a particular way to certain circumstances or to other people’s behaviour. Instead of wanting to change someone else, a more important question emerges: what exactly am I doing, feeling, expecting and allowing in these relationships?

— Relationships between parents and their adult children inevitably change over time. What helps different generations maintain mutual understanding?

— As children grow into adulthood, the relationship between them and their parents needs to evolve as well. An adult child no longer requires the same degree of control, advice or involvement that may have been appropriate earlier in life. Parents need to recognise their child as an adult — a person entitled to make their own decisions and establish their own boundaries. Less control, greater respect and a genuine willingness to listen to one another become the foundation of this new stage in the relationship.

— Partnerships often bring our inner beliefs, expectations and fears to the surface. When should a person begin by looking at themselves?
— It is important to consider the dynamics between both people: how each responds, what each expects, what remains unspoken, where one compromises and where one puts pressure on the other. If a person repeatedly changes partners while encountering essentially the same conflicts, this may be a reason to examine their own reactions, expectations and patterns of interaction rather than focusing exclusively on the other person’s behaviour. Sometimes, the key to changing the relationship lies not in changing the partner, but in understanding our own contribution to the dynamic.

— Why does professional competence not necessarily translate into the ability to build healthy relationships within a team?
— A person can be an outstanding professional and still struggle to listen to others, delegate responsibilities, accept criticism or negotiate effectively. In the professional environment, compatibility matters just as much as competence — whether we are talking about teamwork, business partnerships or relationships between managers and employees. Personal patterns often reveal themselves in our responses to control, competition, responsibility and conflict. Therefore, the challenge is not always a lack of professionalism. Quite often, it is the ability to communicate, cooperate and build constructive relationships with others.

— And finally, our relationship with money. What can the way we relate to money reveal about us?
— Our relationship with money often reflects our attitudes towards responsibility, security, control and risk. It is also shaped by family patterns: how money was discussed at home, whether it was associated with fear, carefully saved, freely spent or viewed as a measure of success. Yet as adults, we are capable of reassessing these beliefs. We can distinguish our own values and convictions from those we inherited and, over time, develop a conscious and personal relationship with money.