У медицині є цифри, звіти, протоколи.
А є тиша кабінету, де ухвалюються складні рі-шення. Втомлені лікарі, тривожні пацієнти і неви-дима відповідальність — це те, що формує справжню медицину.

Сьогодні наша розмова — про лідерство без гучних слів, про медицину, яка тримається на людях, і про жінку, яка тримає систему.

Леся Григорівна БОЙЧУК — керівниця, яка знає систему зсередини. Вона пройшла шлях від практичної медицини до управління регіоном і розуміє: сила медицини — у людяності, довірі та професійній честі.
Сьогодні наша розмова — про лідерство без гучних слів, про медицину, яка тримається на людях, і про жінку, яка тримає систему.

— Пані Лесю, що для Вас означає бути жінкою-керівницею у медицині?

— Бути жінкою-керівницею у медицині — це поєднувати професійність лікаря з відповідальністю лідера, який впливає на пацієнтів і культуру охорони здоров’я. Важливі професійність, стійкість та емпатія. Управлінські рішення не менш вагомі, ніж клінічні, адже вони формують середовище, в якому працює медицина.

— Чи доводилося бути сильною зовні, коли всередині було складно?

— Баланс між почуттями та холодним розумом — необхідна умова професійної стійкості. Були моменти кризових рішень, коли доводилося стримувати емоції й брати відповідальність за процеси. Не варто боятися помилок чи почуттів — важливо визнавати їх і робити висновки. Кожна складна ситуація — це досвід, який формує управлінця.

— Де проходить межа між м’якістю та принциповістю?

— Межа не в тоні голосу, а в цінностях і відповідальності. Людяність і співчуття — не слабкість, а сила, бо від рішень лідера залежить життя людини. Справжня сила — у здатності бути людяним і стійким водночас.

— Як клінічний досвід вплинув на Ваш стиль керівництва?

— Слово «система» мені не дуже близьке: я звикла не плисти за течією, а працювати над змінами. Клінічна практика навчила приймати рішення й відповідати за них. Ставлення до людей для мене залишається незмінним — незалежно від посади чи обставин.

— Що допомагає зберігати рівновагу?

— Медицина — насамперед про реальність і людей. Важливо не загубитися в бюрократії, зберігати живу комунікацію з колегами та пацієнтами. Я за чесний діалог і відкритість.

— Якою Ви бачите місію жінки-керівниці сьогодні?

— Сьогодні важливо дивитися вперед. Жінка-керівниця може бути рушієм змін, впроваджувати сучасні підходи й бути опорою в часи невизначеності. Її місія — зберігати етичний компас, довіру та людяність навіть тоді, коли важко.

Редакція щиро дякує пані Лесі Григорівні Бойчук за відверту розмову, професіоналізм і здатність зберігати людяність у сфері, де кожне рішення має вагу. Бажаємо сил, стійкості та успішної реалізації важливих змін для здоров’я людей і розвитку медицини регіону.