У часи, коли війна змінює обличчя дитинства, особливої ваги набувають голоси тих, хто здатен побачити в підлітках більше, ніж їхню вразливість. Фіалкора МИНДРУ ділиться досвідом роботи з нейровідмінними дітьми — досвідом, у якому поєднуються тонка чутливість, наука та нові технології.

— Добрий день, Фіалкоро. Ми щиро раді знову зустрітися з Вами й продовжити цю важливу розмову. У своїй роботі Ви багато підтримуєте нейровідмінних підлітків, які пережили війну. Які найтонші труднощі Ви бачите?

— У нейровідмінних підлітків війна нашаровується на сенсорну вразливість і труднощі з регуляцією. Те, що виглядає як «поведінкова проблема», найчастіше є наслідком виснаження нервової системи, хронічної гіпернастороженості та втрати контролю. Водночас вони створюють свої «маленькі системи виживання»: ритуали, творчість, мікростратегії саморегуляції.

— Чи може AI бути ефективним інструментом у роботі з аутизмом і ADHD у контексті війни?

— Так, якщо застосовувати його тонко й етично. Через візуальні образи підлітки можуть «побачити» власний внутрішній хаос і описати те, для чого поки бракує слів: страх, перевантаження, досвід втрат. Це не замінює терапевта, але створює додаткову опору та передбачуваність.

— Які інструменти виявилися найефективнішими у Вашій адаптації технік?

— Найкраще працює поєднання тілесної регуляції, структурованих кроків, графічних опор, контрольованих ритуалів і зменшення тиску. Для PDA-підлітків важливе «м’яке запрошення». Я створюю візуальні терапевтичні карти та AI-сюжети, що допомагають будувати наратив і повертати дитині відчуття контролю.

— Чому Ваш підхід привернув увагу на Stanford Neurodiversity Summit?

— Тому що це поєднання воєнного досвіду, нейрорізноманіття та технологій. Ми представили модель, у якій AI стає партнером у створенні терапевтичного простору. Міжнародну спільноту зацікавило, як українські діти в умовах війни допомагають переосмислювати адаптивність.

— Які поради Ви дали б батькам і педагогам?

— Бути передбачуваними, м’якими, уважними до нервової системи дитини. Дозволяти власний ритм, паузи та логіку. AI може стати простором, де дитина говорить образами, і це відкриває можливість для діалогу.

— Яким Ви бачите майбутнє інтеграції AI та психологічної підтримки нейровідмінних підлітків?

— В умовах війни народжуються унікальні рішення. Поєднання AI, травматерапії та нейрорізноманіття дає шанс сформувати підхід, корисний у всьому світі. Ми вчимося підтримувати дітей там, де немає простих відповідей.

Редакція журналу «Міленіум» щиро дякує Фіалкорі Миндру за її внесок, чутливість і відданість підтримці дітей та їхніх родин.

Fialkora Myndru:
WHEN WAR MEETS NEURODIVERSITY

Аt a time when war is changing the face of childhood, the voices of those who can see more than just vulnerability in teenagers are becoming particularly important. Fialkora Myndru shares her experience of working with neurodivergent children — an experience that combines sensitivity, science and new technologies.

— Good afternoon, Fialkora. We are delighted to meet you again and continue this important conversation. In your work, you provide a lot of support to neurodivergent teenagers who have experienced war. What are the most subtle difficulties you see?

— In neuro-diverse adolescents, war is layered on top of sensitivity and difficulties with regulation. What appears to be a “behavioural problem” is often the result of nervous system exhaustion, chronic hypervigilance, and loss of control. At the same time, they create their own “small survival systems”: rituals, creativity, and micro-strategies for self-regulation.

— Can AI be an effective tool in dealing with autism and ADHD in the context of war?

— Yes, if it is used subtly and ethically. Through visual images, teenagers can ‘see’ their own inner chaos and describe what they currently lack the words for: fear, overload, experiences of loss. It does not replace a therapist, but it creates additional support and predictability.

— Which tools proved to be most effective in your adaptation of techniques?

— A combination of body regulation, structured steps, graphic supports, controlled rituals, and pressure reduction works best. For PDA teens, a “soft invitation” is important. I create visual therapeutic cards and AI stories that help build a narrative and give the child a sense of control.

— Why did your approach attract attention at the Stanford Neurodiversity Summit?
— Because it combines military experience, neurodiversity, and technology. We presented a model in which AI becomes a partner in creating a therapeutic space. The international community was interested in how Ukrainian children in wartime are helping to rethink adaptability.

— What advice would you give to parents and teachers?

— Be predictable, gentle, and attentive to the child’s nervous system. Allow for their own rhythm, pauses, and logic. AI can become a space where the child speaks in images, opening up opportunities for dialogue.

— How do you see the future of AI integration and psychological support for neurodivergent adolescents?
— Unique slutions are born in times o
f war. The combination of AI, trauma therapy and neurodiversity provides an opportunity to develop an approach that can be useful worldwide. We are learning to support children in situations where there are no easy answers.

The editorial staff of Millennium magazine sincerely thanks Fialkora Myndru for her contribution, sensitivity and dedication to supporting children and their families.