Лідія Анциперова — громадська діячка з 25-річним досвідом, культурна та проєктна менеджерка, правозахисниця, волонтерка, поетеса. Лауреатка міжнародних премій «Культурна Дипломатія», «Голос миру через Цінності та Об’єднання», літературної премії «Коронація слова». Нагороджена відзнакою «На славу Буковини», а також громадською нагородою — «Почесний діяч культури». Ініціаторка створення та керівниця громадського інклюзивного культурно-мистецького центру «Чернівці», що розпочав свою діяльність у 2017 році.

— Як виникла ідея створення Дитячого інклюзивного культурно-мистецького фестивалю «Наш чудовий СонцеСвіт!»? Хто підтримав цей унікальний проєкт?
— У 2017 році в нашому Центрі була започаткована діяльність інтерактивного дитячого клубу «СонцеСвіт», до заходів якого почали долучатися діти з інвалідністю та особливими освітніми потребами. Я відчула, наскільки важливо для таких дітей бути в соціумі, а для їхніх батьків — бути прийнятими. Програма заходів була побудована так, щоб діти не відчували різниці між собою: разом слухали казки від казкарок, малювали, всі разом смакували штруделем і запашним какао…
І вже в 2018 році в Чернівцях вперше стартував Дитячий інклюзивний культурно-мистецький фестиваль «Наш чудовий СонцеСвіт!». Ініціативу підтримав Український культурний фонд. У той час ще мало говорили про безбар’єрність, про упереджене ставлення до дітей і дорослих з інвалідністю, але я поставила собі за мету — крок за кроком — руйнувати ментальні бар’єри в суспільстві, змінювати ставлення до дітей з інвалідністю, створювати засади інклюзивного, толерантного суспільства не лише у своєму місті, а й по всій Україні.
— Які досягнення має фестиваль «Наш чудовий СонцеСвіт!» — Фестиваль Рівності і Добра?
— Для мене важливо — єднати людей, відкривати таланти, дарувати дітям віру у власні сили, надихати теплотою і добротою!
У нас є досягнення, є суспільне визнання! У 2018 році — 30 учасників фестивалю, серед них 15 дітей з інвалідністю та ООП. У 2025-му — вже 450 учасників! І лунає Україною гімн фестивалю «Наш чудовий СонцеСвіт!», у якому звучать важливі слова: «Всі діти рівні! Всі талановиті!», «Мистецтво долає бар’єри!»
Фестиваль Рівності і Добра — живе!
— Пані Лідіє, у 2019 році Ви дізналися про важкий діагноз — рак. Але, попри це, Ви продовжували працювати, не полишали фестиваль, залишалися з дітьми навіть після операцій і під час хіміотерапії. Розкажіть про цей непростий період у Вашому житті.
— Так, це був 2019 рік, саме тривала підготовка до другого фестивалю, коли дізналася про діагноз. Я всіма силами відкинула страх. Сказала собі: «Рак, я тебе не боюсь». Моя підтримка — це мої рідні, молитви друзів і дітей. А ще — зі мною був Господь, який міцно тримав мене за руку.
— Наприкінці 2020 року Ви очолили регіональне представництво ВГО «Разом проти раку», яка підтримує жінок-онкопацієнток у боротьбі з хворобою та пропагує здоровий спосіб життя. Що це за проєкт?
— У 2020 році я познайомилася з Всеукраїнською жіночою спільнотою «Разом проти раку» та стала учасницею Всеукраїнського форуму жінок, які перемогли рак. Знайомство з чудовими, світлими, позитивними, енергійними жінками додало мені сил і наснаги! Згодом я отримала пропозицію очолити регіональне представництво. Важко було прийняти це рішення, але я подумала, що так зможу допомагати, підтримувати інших жінок з Господньою допомогою.
У тому ж 2020 році я заснувала об’єднання «Жінки за Життя!». І ось вже п’ятий рік поспіль наша спільнота зростає — сьогодні в ній понад 250 жінок. Серед них — жінки з числа ВПО, жінки з інвалідністю, жінки віком 60+. Ми надаємо психологічну підтримку, проводимо інформаційно-просвітницьку роботу, акцентуючи увагу на важливості регулярних обстежень та ранньої діагностики онкозахворювань.
— Ви, пані Лідіє, — творча особистість, поетеса, авторка культурно-мистецьких програм і проєктів. З чого почався Ваш творчий шлях?
— Вірші я почала писати ще у далекому 1998 році — писала «для душі», і майже ніхто про це не знав. Згодом мої поезії увійшли до Антології майданівських віршів, поетичних збірок «Материнська молитва», до фотоальбому «Революція Гідності». Тема Майдану, а тепер і війни — болісно відгукуються в моєму серці.
Пишаюся піснею-реквіємом Героям Небесної Сотні, віршами воєнного періоду, присвятами українським жінкам. Частину з них опубліковано в англомовній антології «Voices of War and Hope» («Голоси війни та надії»).
Також я дуже пишаюся творчими єднаннями та своїм авторським проєктом, присвяченим Всесвітньому дню поезії. Він щороку збирає талановитих людей задля єдності й натхнення.
Живу з вірою у власні сили, з вірою в добро і з вірою в Україну!