Ірина КУЦ — художниця, дизайнерка інтер’єрів, засновниця студії Kuko Interior Design Studio, що об’єднує естетику, психологію та соціальне відновлення. Її мистецтво — це не просто декор, а емоційний інструмент, здатний трансформувати простір і внутрішній стан людини. Давайте знайомитися!
— Пані Ірино, коли проявився Ваш мистецький талант?
– Моє знайомство з креативним світом розпочалося не з полотна, а з управління: до війни я працювала в Україні у сфері бізнесу, мала високі керівні посади, вела команди та проєкти на національному рівні. Саме там я навчилася стратегічному мисленню, дисципліні, відповідальності за результат, проєктному та кризис-менеджменту — навичкам, які сьогодні я втілюю вже в творчій площині. Але творчість завжди була частиною мого ДНК.
Я відчувала потяг до мистецтва ще змалку: малювала, займалась музикою, танцювала, створювала інсталяції, проєктувала простори для себе та друзів. Проте лише після переїзду до Великобританії через війну в Україні ця глибинна частина моєї ідентичності виринула назовні — і стала професією.
— Що особисто Вам дало мистецтво?
— Мистецтво — це моя друга шкіра, мій спосіб дихати, бути собою, відчувати зв’язок зі світом. Воно стало мостом між минулим і майбутнім, між Україною, яку я залишила, і новим домом у Великій Британії. Коли навколо все руйнується — саме мистецтво допомагає зібрати себе докупи.
Особисто мені воно дало нову мову. Мову, якою я можу розповісти історії травми, втрати, адаптації, а також сили, зростання й трансформації.
Крім того, мистецтво стало інструментом соціального служіння: я проводжу артворкшопи для дітей та жінок-біженок, мам дітей з особливостями розвитку, створюю інклюзивні простори, де люди можуть повертатися до себе.
— Поділіться своїми творчими успіхами?
— Нещодавно я брала участь у Міжнародному фестивалі Golden Time Talent Festival 2025 у Лондоні. Ця подія, як і у 2024, стала для мене символічним визнанням — і як художниці, і як жінки, що віднайшла себе в новій країні.
Я була глибоко зворушена тим, що мої картини отримали нагороди у номінаціях абстрактного живопису серед учасників із 71 країни. Це стало не лише особистим тріумфом, а й знаком, що українські голоси, наші історії, наш біль і краса — важливі для світу.
Також я є учасницею Global Talent Confederation — міжнародної спільноти, яка підтримує митців і культурних діячів. Цей зв’язок з глобальною творчою екосистемою надихає мене далі працювати на перетині культур, досвідів і сенсів.
— Про що Ваші картини?
— Мої роботи — це щоденники внутрішніх трансформацій, переживань і одкровень. У кожному полотні — шари емоцій, досвіду, відображення спостережень за собою та світом.
«Snake Skin» — мабуть, моя найособистіша робота. Вона народилась як візуальний щоденник спостережень за українськими жінками, які, як і я, були змушені залишити свої домівки через війну та поїхати з дітьми в іншу країну.
Я бачила, як вони «змінюють шкіру». Втрачають звичне: дім, професію, близьких. Потрапляють у нову культуру, мову, у нову вразливість. Але водночас — у нове зростання. Вони — не жертви, вони сильні та вирощують нову шкіру: з інших традицій, інших реалій. До речі, цю картину придбав один із членів міжнародного журі, і вона увійшла до приватної колекції в Дубаї.
Інші мої роботи також торкаються тем жіночності, тілесності, стихій природи, світла та темряви в людині. Я працюю переважно з текстурними матеріалами, акрилом, золотом, епоксидною смолою, змішуючи фарби із пігментами, щоб додати фізичної глибини емоціям.
Моя мета — творити не просто мистецтво, а середовище для глибших сенсів, людяності, діалогу. Бо саме в цьому — справжня цінність творчості.
IRYNA KUTS: «DESIGN IS NOT JUST ABOUT FUNCTION, BUT ALSO ABOUT THE NARRATIVE WE BUILD IN OUR OWN HOME»
Іryna KUTS is an artist, interior designer, and founder of Kuko Interior Design Studio, which combines aesthetics, psychology, and social recovery. Her art is not just a decor, but an emotional tool capable of transforming space and the inner state of a person. Let’s get to know each other!
— Ms. Iryna, when did your artistic talent manifest itself?
– My acquaintance with the creative world began not with the canvas, but with management: before the war, I worked in Ukraine in the business sector, held senior management positions, led teams and projects at the national level. It was there that I learnt strategic thinking, discipline, responsibility for results, project and crisis management – skills that I now apply in my creative work. But creativity has always been part of my DNA.
I’ve been drawn to art since I was a little girl: I painted, played music, danced, created installations, and designed spaces for myself and my friends. However, it was only after moving to the UK because of the war in Ukraine that this deep part of my identity came to light – and became a profession.
— What has art given you personally?
— Art is my second skin, my way of breathing, of being myself, of feeling connected to the world. It has become a bridge between the past and the future, between the Ukraine I left behind and my new home in the UK. When everything is falling apart around me, art is what helps me to put myself back together.
Personally, it gave me a new language – a language, in which I can tell stories of trauma, loss, adaptation, as well as strength, growth and transformation.
In addition, art has become a tool for social service: I conduct art workshops for refugee children and women, mothers of children with special needs, and create inclusive spaces where people can return to themselves.
— Share your creative successes.
— I recently took part in the Golden Time Talent Festival 2025 in London. This event, like the one in 2024, was a symbolic recognition for me – both as an artist and as a woman who has found herself in a new country.
I was deeply moved by the fact that my paintings won awards in the abstract painting category among participants from 71 countries. It was not only a personal triumph, but also a sign that Ukrainian voices, our stories, our pain and beauty are important to the world.
I am also a member of the Global Talent Confederation, an international community that supports artists and cultural figures. This connection to the global creative ecosystem inspires me to continue working at the intersection of cultures, experiences and meanings.
— What are your paintings about?
— My works are diaries of internal transformations, experiences and revelations. Each painting contains layers of emotions, experience, and reflections of observations of myself and the world.
“Snake Skin” is probably my most personal work. It was born as a visual diary of observations of Ukrainian women who, like me, were forced to leave their homes because of the war and go to another country with their children.
I have seen them “changing their skin”. They lose the familiar: home, profession, loved ones. They find themselves in a new culture, language, and new vulnerability. But at the same time, they are also experiencing new growth. They are not victims, they are strong and grow a new skin: from other traditions, other realities. By the way, this painting was purchased by one of the members of the international jury and is now part of a private collection in Dubai.
My other works also touch upon the themes of femininity, corporeality, the elements of nature, and light and darkness in a person. I work mainly with textured materials, acrylic, gold, epoxy, mixing paints with pigments to add physical depth to emotions.
My goal is to create not just art, but an environment for deeper meanings, humanity, and dialogue, because this is the true value of creativity.