Галина МОРОЗОВА — художниця та заслужена діячка мистецтв України — розповідає, як розпочинався її творчий шлях і як дійшла до того, що представляє свої декоративні розписи французькій публіці.

Чайка – я чайка.
Море – я море.
Небо – я небо.
Зорі – я зорі.
Сонце – я сонце.
Вітер – я вітер.
Як же все ж добре жити на світі…
Та щастя мати – жінкою бути:
молодість – радість, дітей народити.
Внуків побачити, світом ходити.
Спадок творінь своїх їм залишити.
Дякую Богові – чайкою бути,
крила на плечах дав Він відчути.
Щастя відчути, навчив Він літати,
землю свою на весь світ прославляти.
Г.М.2025р.

— Як почався Ваш шлях до мистецтва, з чого все починалося і що спонукало Вас розвиватися як художницю та поетесу?
— Своє життя у фарбах почала малювати ще з дитинства. Пам’ятаю себе з п’яти років, коли найзаповітнішим подарунком були не іграшки, а кольорові олівці. Я мріяла стати художницею. Закінчивши училище з відзнакою, потрапила не в цех, а на посаду художниці-оформлювачки на заводі. Мій талант помітили, і я почала працювати за покликанням.
Справжнє мистецьке пробудження відбулося в мальовничому Каневі на Черкащині. Там я вступила до коледжу, здобула диплом художниці-дизайнерки, керамістки. Працювала в Будинку школярів, навчала дітей малювати, а у вільний час створювала власні роботи. Брала участь у численних місцевих, обласних і всеукраїнських виставках.
— Які твори або проєкти визначають Вашу кар’єру в мистецтві?
— За роки творчості опанувала чимало технік і розробила власні авторські прийоми. Деякі картини супроводжую поетичними рядками — я є членом поетичного клубу «Зорянка» в Каневі. Наші збірки охоплюють різні теми, а на мої вірші створено кілька пісень завдяки талановитому композитору В. Байкіну.
У моєму творчому доробку — понад 60 персональних виставок і більш ніж 1500 картин, що нині прикрашають музеї та приватні колекції в різних країнах. Я маю звання «Заслужений діяч мистецтв України» та орден «Культурна дипломатія», який отримала у 2022 році — це визнання моєї праці на міжнародному рівні.
— Чим Вас приваблює українське мистецтво і як його презентуєте французькій публіці?
— Українське мистецтво, як я переконалася, має унікальну магію — його колорит і емоційна сила вражають навіть вибагливих європейських глядачів. Лише за останні три роки взяла участь у 33 колективних та провела 7 персональних виставок. У 2025-му заплановано ще 10 — як в Україні, так і за її межами. Нещодавно одну з моїх робіт продали на аукціоні в Чикаго, а виручені кошти передано на благодійність. Допомога Україні — моя особиста місія. Французьку аудиторію особливо захоплюють мої декоративні розписи.
— Якою з картин Ви пишаєтеся найбільше?
— Перлиною моєї творчості є серія «Українська хата під стріхою». Це — візуальна спадщина побуту наших предків, яку я створила, відвідуючи села, де ще збереглися традиційні оселі. Ці полотна — мій внесок у збереження національної пам’яті.
Зарубіжні колеги часто дивуються, як мені вдається працювати в різних стилях і техніках, адже більшість художників обмежуються одним напрямом. Я ж постійно експериментую, відкриваючи нове. Плодом таких пошуків стала моя авторська техніка «політонізм» — гра десятками відтінків і тонів, завдяки якій картини набувають глибини та світлового об’єму. Я живу мистецтвом і заради нього. Кожен мій день — це ще один мазок у великій картині життя.