Чи достатньо бути просто хорошим фахівцем? Чи можемо ми навчитися любити свою роботу та людей, для яких працюємо? Ангеліна ОСАДЧА порушує важливі питання, що спонукають нас переосмислити своє ставлення до професії стоматолога та до самих себе.
Вітаю, читачі, сьогодні буде пряма мова.
Пам’ятаєте: «Возлюби ближнього свого, як самого себе»?
Хтось колись розглядав вибір професії через призму цієї заповіді?
Висловлю свою думку. Я вперше замислилася над цим нещодавно, коли вкотре почула, як когось із колег запитали:
– А ти любиш свою роботу?
– Люблю…
– А людей?
У цю мить мене вразило мовчання у відповідь на, здавалося б, очевидне запитання. Але чи дійсно відповідь така очевидна?
Наполегливо опановуючи тонкощі лікарської справи, ми стикаємося з численними труднощами та випробуваннями. Ми прагнемо перейняти досвід у найкращих, розвиваємося, реалізовуємо себе. Віддаємо роботі весь свій час і, як нам здається, кладемо все на вівтар успіху.
Та в цій гонитві нікому зупинити нас і вказати на головне. На те, без чого всі наші зусилля перетворюються на порожній звук. На любов… Не до себе у професії, не до власних досягнень у дзеркалі марнославства, а на любов до людей.
Цього не вчать в інститутах, і немає екзамену з цієї дисципліни. Але життя ставить перед нами інші випробування. Ви ніколи не помічали, що, маючи однаковий професійний рівень, пацієнт завжди шукатиме лікаря, якому небайдуже? Бути просто чудовим фахівцем – занадто мало.
Чи можна навчити любити?
Любов – це потреба людини, і ми не можемо відокремити її від усього, чим живемо. Проблема лише в тому, що багато хто боїться витратити себе, не розуміючи, що, щиро віддаючи частинку себе, ми стаємо цілісними.
ANHELINA OSADCHA: «FAVORITE PROFESSION OR PROFESSION OF LOVING»
Іs it enough to just be a good specialist? Can we learn to love our work and the people we work for? Anhelina OSADCHA raises important questions that prompt us to rethink our attitude towards the dental profession and towards ourselves.
Hello, readers, there will be a direct speech today.
Remember: “Love your neighbour as yourself”?
Has anyone ever considered choosing a profession through the prism of this commandment?
I will express my opinion. I first thought about this recently, when I once again heard one of my colleagues asked:
– Do you love your job?
– Yes, I do…
– And people?
At that moment, I was struck by the silence in response to the seemingly obvious question. But is the answer really so obvious?
As we persistently master the intricacies of the medical profession, we face numerous difficulties and trials. We strive to learn from the best, develop and fulfil ourselves. We devote all our time to our work and, as we see it, put everything on the altar of success.
But in this pursuit, there is no one to stop us and point out the main thing, without which all our efforts turn into an empty sound. Love… Not for ourselves in the profession, not for our own achievements in the mirror of vanity, but for love of people.
This is not taught in institutes, and there is no exam in this discipline. But life presents us with other challenges. Have you ever noticed that, despite having the same professional level, a patient will always look for a doctor who cares? Being just a great specialist is not enough.
Is it possible to teach love?
Love is a human need, and we cannot separate it from everything we live. The only problem is that many people are afraid to spend themselves, not realising that by sincerely giving a part of ourselves, we become whole.