Діти — це наше сьогодення та майбутнє. У цьому номері професійна няня розкриває тему безумовної любові до дітей, чесності та відкритості у стосунках із ними. Наша гостя наголошує: дітям не потрібна ідеальна сім’я, їм потрібне середовище, де панує взаєморозуміння. Своїми професійними порадами ділиться Людмила КОМІСАРУК.

— Вітаю, шановні читачі! Працюючи з дітками вже понад десять років, я можу сказати, що кожна дитина унікальна. Бути батьками — це одночасно і складно, і неймовірно чудово. Ми звикли казати, що діти ростуть, а ми старіємо. Але насправді ми розвиваємося разом із ними, і цей процес не припиняється.
Разом ми усвідомлюємо, що ніхто не може бути ідеальним 24/7. У житті немає кнопки «пауза», тому навіть найрозумніші роблять дурниці, найспокійніші зрідка вибухають, а найенергійніші — виснажуються. Саме тому я завжди працюю з батьками як з єдиною командою — разом ми допомагаємо дітям вчитися бути людьми.
Діти — це не просто наші зменшені копії, а цілі світи емоцій, думок і мрій. Вони — насіння майбутнього, живе втілення надії, потенціал, що чекає на свій час.
Але чи замислювалися ви, що саме діти вбирають, наче губки? Це не лише знання, цифри чи факти. Це емоції, моделі поведінки, стосунки з іншими, розуміння світу. Це любов до всього, що їх оточує.
Любов — це дія. Дітям не потрібна ідеальна сім’я. Їм потрібна сім’я, яка любить. Важливі не кількість батьків, а якість їхніх стосунків. Коли ми ставимо щастя наших дітей вище за власне, ми ненавмисно вчимо їх, що любов умовна. Але це важкий тягар, і його не повинно бути. Гармонійні стосунки між батьками — запорука емоційного здоров’я дитини.
Важливо розуміти, що чесність — це найкраща політика. Так, спокуса захистити дітей від жорстокої реальності існує, але замовчування проблем лише породжує майбутні розчарування. Якщо ми чесні і з ними, і з собою, навіть у складних темах, ми вчимо їх довіряти нам. І вони за це вдячні.
Діти дуже проникливі. Вони відчувають, коли щось не так, навіть якщо ми намагаємося це приховати. Тому замість того, щоб удавати щасливе обличчя, краще бути з ними відвертими. Дайте їм зрозуміти, що сумувати — це нормально.
Дітей потрібно любити та приймати безумовно. Завдання батьків, вихователів, нянь — навчити їх приймати себе такими, якими вони є, у кожен момент життя.
На завершення хочу дати кілька порад, які допоможуть вашим дітям справлятися з невдачами.
Не звинувачуйте й не сваріть дитину. Не заперечуйте й не применшуйте її розчарування. Ніколи не кажіть: «Це не має значення», адже для неї це дійсно важливо.
Підтримуйте: «Продовжуй працювати над собою — і перемога неодмінно прийде», «Я пишаюся тобою».
Ці слова дають дітям крила. Вони вчаться вірити в себе, відкривають свій потенціал і досягають життєвих успіхів.

SECRETS OF A CHILD’S SOUL. ADVICE FROM LIUDMYLA KOMISARUK