Hаталя МАЛЕВИЧ – ведуча, волонтерка, експертка з комунікацій та публічних виступів, яка, попри виклики війни, допомагає іншим розкривати голос і здобувати впевненість.
– Пані Наталю, після втрати всього в окупованому Енергодарі Ви не здалися. Як розпочався Ваш волонтерський шлях і що було найважчим?
– У перші місяці окупації, поки це було можливо, я знаходила способи допомагати військовим. Серед них був і мій чоловік, який у перший день повномасштабного вторгнення став добровольцем. Згодом український зв’язок було втрачено, і з’явилася реальна загроза переслідування.
Коли виїхала на підконтрольну Україні територію, продовжила волонтерську діяльність. Протягом цього часу знайомлюся з жінками, які, як і я, роблять свій внесок у спільну справу. Вважаю, що сьо-
годні кожен другий українець є волонтером.
Найважче для мене – страх не встигнути закрити терміновий збір.
– Що для Вас означає бути дружиною військового?
– Це прийняття неминучих змін, які торкнулися нашого життя. Це підтримка – словом, ділом, молитвою, а іноді просто мовчанням, коли воно необхідне. Це вміння не втрачати себе як жінку, водночас пам’ятаючи, що ти – надійний тил. Це гордість і вдячність чоловіку та його побратимам.
Наш шлях був непростим, але якщо відчуваєте потребу в підтримці, не варто нехтувати допомогою фахівців.
– Як Вам вдалося не лише пережити випробування, а й створити нову справу?
– Найважче було усвідомити, що втратила улюблену роботу, якій присвятила половину свого життя.
До 2022 року я була ведучою та організаторкою святкових заходів. Але зараз щось усередині мене не дозволяє займатися розкішними святами, але хочу бути корисною.
Моє завдання сьогодні – допомагати експертам, які прагнуть розвинути навички публічного мовлення, впевнено проявляти себе у соціальних мережах, будувати якісні комунікації.
Маючи двадцятирічний досвід роботи з мікрофоном і публікою, я вирішила ділитися своїми знаннями.
Щиро вдячна за довіру та підтримку моїй родині й людям, які звертаються до мене.
Я хочу, щоб нас, українців, чули. Щоб ми створювали якісний український контент, не припиняли спілкуватися одне з одним. У цьому бачу свою місію.
– Яке Ваше головне послання тим, хто зараз у складній ситуації?
– Майже кожна людина, яку торкнулася війна, перебуває у стані стресу.
Головне – зберегти себе в цьому світі.
Навчіться просити допомогу, якщо відчуваєте, що самі не впораєтеся. І не відмовляйте тим, хто простягає до вас руку. Робіть так, як буде краще для вас, але залишайтеся Людиною.
«I WANT UKRAINIANS TO BE HEARD,» NATALIA MALEVYCH ON THE PATH FROM LOSS TO THE POWER OF VOICE AND VOLUNTEERISM
Natalia MALEVYCH is a presenter, volunteer, communications and public speaking expert who, despite the challenges of war, helps others find their voices and gain confidence.
– Mrs. Natalia, after losing everything in occupied Enerhodar, you did not give up. How did you start your volunteering career and what was the hardest part?
– In the first months of the occupation, while it was possible, I found ways to help the military. Among them was my husband, who volunteered on the first day of the full-scale invasion. Later, the Ukrainian connection was lost, and there was a real threat of persecution.
When I left for the territory controlled by Ukraine, I continued volunteering. During this time, I met women who, like me, are contributing to the common cause. I believe that today every second Ukrainian is a volunteer.
The hardest thing for me is the fear of not being able to close an urgent collection in time.
– What does being a military wife mean to you?
– It is acceptance of the inevitable changes that affect our lives. It is support – in word, deed, prayer, and sometimes just silence when it is needed. It is the ability not to lose yourself as a woman, while remembering that you are a reliable rear guard. It is pride and gratitude to my husband and his brothers-in-arms.
Our path was not easy, but if you feel the need for support, you should not neglect the help of specialists.
– How did you manage not only to survive the challenges but also to create a new business?
– The hardest thing was to realise that I had lost my favourite job, to which I had devoted half my life.
Until 2022, I was a host and organiser of festive events. But now, something inside me does not allow me to engage in luxurious celebrations, but I want to be useful.
My task today is to help experts who want to develop their public speaking skills, express themselves confidently on social media, and build high-quality communications.
Having twenty years of experience with the microphone and the public, I decided to share my knowledge.
I am sincerely grateful for the trust and support of my family and the people who come to me.
I want us, Ukrainians, to be heard. I want us to create high-quality Ukrainian content and keep communicating with each other. I see this as my mission.
– What is your main message to those who are currently in a difficult situation?
– Almost every person affected by the war is in a state of stress.
The main thing is to keep yourself in this world.
Learn to ask for help if you feel you cannot cope on your own. And do not refuse those who reach out to you. Do what is best for you, but remain Human.