Кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник відділу міжнародного права та права Європейського Союзу Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, старший дослідник, експерт з міжнародного морського права, міжнародного приватного морського права, морського права

Проблеми охорони морського середовища Азово-Чорноморського регіону набули глобального значення для міжнародного співтовариства внаслідок агресії росії проти України. Зростання небезпеки мореплавства та екологічних ризиків для морського середовища спо-
нукали міжнародне співтовариство запроваджувати нові механізми протидії таким загрозам.
Україна є морською державою з виходом до Чорного та Азовського морів, що має важливе стратегічне та економічне значення. Воєнні дії росії проти України у Чорному та Азовському морях завдали серйозних збитків морському середовищу, а саме:

1. Забруднення морського середовища. Під час бойових дій в Україні використовуються різні види вибухівки, що спричиняють викид токсичних речовин у морське середовище, погіршують якість морської води та можуть призвести до загибелі риб та інших морських організмів.
2. Руйнування морської інфраструктури. Руйнування інфраструктури поблизу портових міст, зокрема нафтосховищ і нафтопереробних заводів, призвело до масштабних витоків пального та забруднення морського середовища. Такі пошкодження обмежують здатність України використовувати порти для економічної діяльності, підривають безпеку й екологічний стан регіону. Це порушує низку міжнародних конвенцій, таких як Женевські конвенції 1949 р., Конвенція ООН з мор-
   ського права 1982 р., Конвенція про захист Чорного моря від забруднення 1992 р., Конвенція ЄЕК ООН про охорону та використання транскордонних водотоків і міжнародних озер 1992 р., Рамсарська конвенція про водно-болотні угіддя 1971 р. та інші.
   З початку воєнних дій росія здійснила численні атаки на морські порти України, що спричинило пошкодження об’єктів портової інфраструктури та цивільних суден. Знищено понад 100 тисяч тонн агропродукції, що серйозно вдарило по продовольчій безпеці України. Такі дії порушують принципи міжнародного гуманітарного та морського права, ставлячи під загрозу постачання, зокрема в аграрному секторі. Україна офіційно звернулася до Міжнародної морської організації із закликом невідкладно направити до портів Одеси міжнародну моніторингову місію для фіксації кожного злочину з метою подальшого притягнення росії до відповідальності.
3. Застосування мін на морі. У морських водах залишається велика кількість мін, що становлять загрозу для торговельних суден. Важливим фактором підтримки України з боку США та західних союзників є військово-морська присутність НАТО в регіоні Чорного моря. Їхнє головне завдання полягає у регулярному залученні кораблів Постійної військово-морської протимінної групи №2 (SNMCMG2) до спільних навчань для відпрацювання заходів з боротьби з мінною загрозою, зокрема у межах міжнародних навчань “Cooperative Partner” та “Sea Breeze”. Боротьба з мінною загрозою залишається одним із головних завдань ВМС ЗС України.
4. Вплив на біорізноманіття. Воєнні дії у Чорному морі призводять до руйнування важливих морських екосистем, таких як підводні луки з водоростей, що відіграють важливу роль у підтримці існування багатьох видів морських тварин і риб. Оцінити загальний рівень шкоди морським екосистемам через збройний конфлікт наразі неможливо, оскільки бойові дії тривають.
   Міжнародна співпраця може сприяти зменшенню негативного впливу воєнних дій та відновленню морських екосистем після завершення конфлікту. Перевагою для України є можливість стати однією з перших держав, які підтримають Декларацію про права людини на морі від 1 березня 2022 року, що забезпечить юридичний захист і стане основою для післявоєнного відновлення.