Напевно, у світі немає жодної українки, яка б не говорила про свою незламність та силу власного народу. Соломія ГАНУЩИН — викладачка вишу, жінка з сильним характером, котрому могла б позаздрила будь-яка європейка. Вона поділилася своїми правилами та принципами життя, яким, на її думку, варто слідувати.

– Пані Соломіє, вітаємо! Давно не спілкувались з Вами. Якими правилами оновився Ваш список порад жінкам?
– Життя в постійному стресі триває вже майже 1000 днів. Три роки війни, і тепер можемо говорити про третю стадію стресу, а саме хронічний стрес.
Універсального списку порад не існує, оскільки кожна людина — індивідуальна особистість. Проте хочу звернути увагу на те, що ми всі — марафонці. Оскільки люди є соціальними особами, то радість приємніше розділити з іншими, і горе легше переживається з кимось. Шукайте товариство, де не віддаються безнадії та нещастям, оскільки таке оточення лише посилює зневіру.
Марк Леві у книзі «Між небом і землею» запропонував метафору-гру: уявіть, кожного ранку, коли прокидаєтеся, вам дають 86 400 доларів з єдиною умовою — витратити все протягом дня. Невикористані кошти у вас заберуть перед сном, і гра може закінчитися в будь-який момент. Питання: що б ви зробили з грошима? Він описав такий собі ріг достатку, з якого постійно течуть секунди… Щоранку, прокидаючись, ми отримуємо на день кредит у розмірі 86 400 секунд. Ми граємо за правилом, обійти яке неможливо — життя може зупинитися в будь-яку мить.
– Скажіть, чи змінились Ваші принципи?
– Думаю, що ні. Лише посилилася нульова толерантність до лицемірства, нікчемності та несправжності. Ще більше ціную своїх рідних і близьких. Насолоджуюся як їхнім товариством, так і часом наодинці з собою. Не відступаю від своєї системи цінностей, бо вона є надійним фундаментом для руху вперед.
– Якою сьогодні є українська жінка?
– Жінка, наче, неприборкана стихія вогонь, яка може спопелити вщент або бути необмеженим джерелом тепла. Жінка — берегиня роду. Через неї підтримується зв’язок людини з первозданною природою. Сьогодні війна диктує свої пріоритети, і першим у переліку стоїть необхідність вижити. Сотні статей було написано про те, як українки змінили образ біженців у світі. Вони красиві, доглянуті, виховані, культурні, ерудовані та освічені. Дозволю собі узагальнити ці характеристики одним словом — незалежні.
– Що допомагає Вам триматися?
– Ми зіткнулися з п’ятьма найтравматичнішими чинниками для людини: війна, розлучення, еміграція, втрата близьких і рідних, власна смертельна хвороба. Українці переживають їх усі одночасно. Тому чітко розумію, наскільки важливим є мій внутрішній ресурс. Згадаємо інструкцію з виживання в авіакомпаніях для матерів з дітьми: спершу одягніть кисневу маску на себе, а потім — на дитину. Ця послідовність не випадкова, оскільки дитина залежить від батьків.
Розуміючи, що марафон триває, і я не можу спрогнозувати, коли завершиться, дозую активність як фізичну, так і інтелектуальну, намагаюся робити більше того, що мене наповнює. Ми — творча сім’я, тому співаємо, малюємо. Під настрій танцюємо й пишемо.
Ми з чоловіком разом уже 21 рік. Наша історія успіху — це кохання з першого погляду. У наших стосунках є і експресія, і врівноваженість, і довіра, і відчуття безпеки.
– Якими будуть Ваші перші дії після слів: «Ми перемогли!»?
– Я відновлю подорожі, адже в них завжди естетика перегукується з етикою на високій ноті, аби прозвучати потужним акордом емоційно-інтелектуальної насолоди. Після слів «Ми перемогли!» я розпланую півріччя, повне нових подорожей.