Вона пережила пекло на землі, змогла вибратися із Маріуполя і тепер допомагає іншим людям впоратися з відчаєм. Психосоматологиня ОЛЬГА ВІНГОЛЬЦ з власного досвіду знає як перетворити травмуючий досвід у ресурсний стан! Свою болючу історію арт-терапевтка розповіла у нашому інтерв’ю. А ще поділилася, над чим працює зараз як авторка книг! Неймовірна розмова далі.
– Пані Ольго, з чим Вам довелося зіткнутися на початку повномасштабного вторгнення? І як вдалося врятуватися з Маріуполя?
– До тих страшних подій, які довелося прожити та пережити, я виховувала своїх синів, приймала клієнтів у своєму улюбленому кабінеті, викладала «Психологію» та «Соціальну роботу» в Маріупольській філії Донецького державного університету управління, водила на тренування своїх дітей та тренувалася сама, зустрічалася з друзями, їздила на відпочинок. Одним словом, жила повним життям з мріями та цілями на майбутнє, але…
На початку повномасштабного вторгнення я зіткнулась з неприйняттям того, що відбувається. Здавалось, що цей весь жах закінчиться за декілька днів, як у 2015 році. Маріуполь вже відчував на собі ворожі танки та обстріли по мирних мешканцях. Але у 2022-му році було набагато страшніше. Я з синами, мамою, сестрою та племінницею пережила маріупольське пекло з лютого по травень 2022 року. Іноді мені здавалось, що Маріуполь – це військовий полігон, на якому випробовують усі види зброї, а про мирних мешканців ніхто навіть не здогадується. Врятуватися вдалось на початку травня, пройшовши страшну та принизливу фільтрацію.
Коли я виїжджала зі свого рідного міста, то сказала: «Я не буду мовчати! Розповідатиму та писатиму про ці страшні події, які відбувалися в місті Марії для того, щоб люди знали правду не з новин по ТБ, а від людини, яка пройшла це пекло. А ще для того, щоб люди ніколи не впадали у відчай та завжди шукали вихід, вірили в себе та підтримували інших». Головне, щоб не згасло світло всередині вас, а якщо відчуваєте, що не справляєтесь самі, то не соромтесь попросити допомоги у тих, хто може і знає як зарадити.
– Як Ви змогли зарадити собі? Чи турбують Вас наслідки від пережитого зараз?
– Спираючись на свій професійний досвід, я розуміла, що кожного дня, знаходячись в пеклі на землі, ми отримуємо травми як фізичні, так і психологічні. Але потім, коли це все скінчиться (обов’язково!), нам треба залишатися здоровою нацією. Поняття здоров’я має декілька складових: фізичне, психічне, соціальне та духовне. У ті страшні дні ми з дітьми робили фізичні вправи, відновлювали дихання, вигадували казки, якщо знаходили якийсь
папірець, олівець чи ручку – малювали. Пам’ятаю, як вночі у підвалі, у повній темряві, після чергового авіанальоту я сказала сестрі: «Видихай! Дихай! Бо поки ми дихаємо – ми живемо! Нам треба жити, бо в нас ще маленькі діти, і їм потрібні здорові
матусі!».
У кінці квітня я побачила як тюльпанчик пробивається до сонця, а навкруги смерть, жах і чорна спалена земля … А ця маленька квіточка, незважаючи ні на що, все ж проросла. І я сказала собі: хочу жити як та квітка, хочу йти за Сонцем.
Чи турбують нас наслідки від пережитого? Так. Нас досі тригерять гучні звуки та літак, що летить. Подумки повертаємося у 2022 рік, коли бачимо розбиті вікна або дах з діркою.
– Ви практикуєте психологію уже більше 14 років! У чому полягає Ваша місія тепер? У якому форматі працюєте?
– Моя місія полягає у тому, щоб травмуючий досвід людини трансформувати в ресурсний стан. І я знаю як це зробити не з книжок, не з лекцій, а з власного досвіду. У мене є формула: «Психолог = Освіта + Досвід особистого одужання». Я знаю, що треба робити для якнайшвидшого одужання. Я люблю допомагати людям. І часто повторюю: що б ви не робили в житті, то треба робити з любов’ю в серці та мудрістю в душі.
Оскільки я зараз знаходжусь в Ірландії, то працюю онлайн. Але і тут, за кордоном, збираю групи українців, допомагаю вирішити наболіле. Я роблю це через арт-терапію, а також трансформаційні ігри, ще працюю як коучиня.
– Як авторка книг, про що пишете зараз?
– Я закінчую книгу про Маріуполь, на основі мого щоденника, який я вела з лютого по травень 2022 року. Ця книга про страх, біль, неприйняття обставин, смерть, відчай, про виживання без їжі, води, електроенергії, опалення, газу, зв’язку; про пошуки провізії, безпечного місця під постійними обстрілами та авіабомбардуваннями, але з надією та вірою в те, що Світло переможе темряву.
Також я та мій коханий чоловік, який зараз захищає нашу Україну, пишемо спільну книгу «Він і вона». Там, де він зараз знаходиться, не зовсім зручно писати книжки. Але у її основі будуть наші повідомлення один до одного.
Ще я зараз працюю над третьою книгою, яка буде в маленькому форматі, дуже зручна, щоб людина могла покласти її навіть у кишеньку, «Інструкція для життя і по життю». Там буде мій власний досвід подолання труднощів, техніки та практики, які допомагають як психологічна «швидка».
– Життя продовжується навіть в умовах війни. Як опанувати себе у кризових ситуаціях?
– Є декілька дієвих технік, що допоможуть швидко повернутися до реальності у кризових ситуаціях. Обов’язково треба робити вправи на відновлення дихання. Наприклад, зробити довгий вдих і три коротенькі видихи. Ще є вправа «Свічка – квітка»: задуваєте уявну свічку – довгий видих і вдихаєте аромат уявної квітки. Повторюємо мінімум вісім разів. Обов’язково варто випити скляночку води маленькими ковточками, або хоча б змочити ротову порожнину. А ще доторкніться до якоїсь поверхні, бо дотик до чогось реального допомагає заземлитися. І бажано не просто доторкнутися, а подумки описати, якою саме є поверхня: гладка, холодна тощо.
Ще є така вправа: назвати хоча б п’ять кольорів, які ви бачите прямо зараз. Або знайдіть п’ять найменших/найбільших предметів. Ця техніка допомагає подолати синдром тунельного зору, який виникає при сильному стресі. Інша вправа: видихніть і порахуйте від 20 до 0 вголос. При зворотній лічбі активізуються лобні долі мозку.
Заземлитися і заспокоїтися допомагає відштовхування від стіни, ніби віджимання від підлоги, тільки вертикально. Також повернути спокій допомагає спів. Якщо не вмієте, то просто мугикайте.
– Що Вам особисто допомагає «світити» у темні часи і, головне, заряджати інших?
– Розповім вам одну притчу, яка мені дуже подобається. Один мудрець сказав своєму учневі: «Розглянь цю кімнату і запам’ятай усі речі коричневого кольору». Там дійсно було дуже багато таких. Потім мудрець попросив
його заплющити очі і назвати предмети синього кольору. Учень обурився: «Хм! Я нічого синього не помітив! Адже запам’ятовував тільки речі коричневого кольору». Тоді мудрець відповів: «Якщо ти шукаєш у кімнаті речі тільки коричневого кольору, то будеш бачити лише їх. Так і у житті: коли будеш бачити та шукати тільки погане, сумне та гнітюче, то обов’язково те і знайдеш, не зауваживши нічого доброго, світлого та радісного».
Так, зараз, у часи війни, дуже важко, і я знаю про це не з новин. Особисто мені допомагає самодисципліна, фізичні вправи, які я роблю кожного ранку, щоденні прогулянки на свіжому повітрі (у будь-яку погоду), читання книг (хоча б 30 хв на день). Ще я дуже люблю малювати.
Тільки тоді ми можемо дати щось іншим, коли цього у надлишку. Коли у нас самих багато світла, то ми можемо поділитися ним з тими, хто поруч. Тому важливо кожного дня наповнювати себе! А вже чим саме, то кожен вирішує сам.
Також я практикую техніку подяки. Кожного вечора беру свій блокнот і пишу у ньому свою подяку за сьогоднішній день. Дякую за те, що я здорова, що живі мої рідні та близькі. Дякую за людей, які мені зустрілися, події, що сталися. А ще дякую за свої мрії, ніби вони вже здійснилися.
– Про що Ви мрієте?
– Перш за все я мрію про мирну і щасливу Україну. Хочу повернутися додому. Хочу, щоб наші люди знову могли спокійно жити, одружуватися, народжувати дітей, зустрічалися з друзями, будувати плани…
Мрію якомога більше допомагати людям долати психологічні проблеми та знаходити гармонію зі світом. Тож буду рада новим знайомствам на моїй сторінці в інстаграмі або на очній консультації!
olgavingolts