Ірина Самайчук – директорка із управління персоналом у Групі Компаній BTU -українського виробника мікробних та ферментних препаратів для сільського господарства. Компанія, яка є одним з найбільших виробників мікробних препаратів у світі – її продукція представлен а в 20 країнах У сфері аграрних рішень, BTU відома своєю широкою лінійкою продуктів для захисту та живлення рослин, яка включає 60 біопрепаратів.

-Які рекламні комунікації ви використовуєте, для того щоб знайти співробітника в компанію, в якій працюєте?
-Для нас дуже важливі «саме наші люди» в компанії тому ми кожного дня працюємо над корпоративна культурою та налаштовуємо внутрішні операційні процеси, які покращують ефективність роботи наших працівників та роблять їхнє «життя на роботі» комфортним та затишним.
Перш за все ми працюємо із брендом роботодавця через різноманітні канали комунікації і це допомагає нам знаходити саме наших рідних по цінностях людей, адже біотехнології – стиль життя – це відчувати себе частиною великої місії, яка робить Землю живою та відновлює родючість грунтів, а в результаті і здорових врожаїв, які покращують здоров’я людей.
-Зпочатком російсько-української війни життя багатьох аграріїв змінилося. Як підприємство зустріло війну?
Для нашої компанії найцінніше – люди, упродовж усього періоду повномасштабної війни компанія активно допомагає евакуювати людей із небезпечних територій. Своїх працівників — у першу чергу. Оскільки в BTU не просто виробляють і продають продукти для агросектору, а ми і консультуємо, то в нас дуже широка власна мережа консультантів майже в усіх регіонах України, зокрема на Сході. Згадується і період, коли було важко вирвати їх з-під масованих обстрілів та з окупації… Ми всією командою вболівали за те, щоб наші колеги змогли виїхати з дітками. Зараз, на щастя, всі вони у відносній безпеці, але є співробітники, які залишилися без дому. Компанія реалізує дуже багато гуманітарних та благодійних ініціатив: ми надаємо матеріальну підтримку ЗСУ, передаємо тепловізори, дрони, прилади нічного бачення, автомобілі. Підтримуємо також і своїх колег, які захищають Батьківщину в лавах ЗСУ. Надаємо допомогу гуманітарним центрам та благодійним організаціям.
-Перший місяць війни: які завдання та виклики стояли перед, як для людини, яка приймає людей на роботу, так як багато хто з жінок виїхав за кордон і лишив своє місце роботи в аграрній сфері?
-Основним і головним завдання і для мене і для топ-менеджменту компанії – забезпечити безпечне перебування наших працівників із допомогою евакуації на більш безпечні території наскільки тоді то було можливо. А також зберегти всім працівникам їхні робочі місця. Комунікація була 24/7 і залученість у всі процеси була максимальна. Всі працювати згуртовано заради спільної мети – допомогти колегам та їхнім сім’ям релокуватись у безпечні місця.
Як і більшість жінок і мам – я могла також виїхати за кордон у пошуку безпеки для себе та своєї доньки. Але, у мене навіть не було такої думки – полишити свою родину, свою компанію, яка стала для мене другою родиною – дуже велика відповідальність за людей.
Робота із людьми – це не про роботу з 9 до 6, а це постійна залученість до всіх процесів та готовність бути на зв’язку завжди, а особливо в період воєнного стану.
-Які плани на майбутнє, яким ви бачите своє життя через 5 років, хотіли би щось змінити, або покращити можливо?
Планування майбутнього – це достатньо творчий і одночасно не простий процес в умовах воєнного стану. Основне і головне – продовжувати робити все задля наближення Перемоги.
Виїжджати за кордон не планую – залишаюсь в Україні та маю намір допомагати, просто роблячи те, що умію найкраще, щоб залучати молоді таланти на виробництво та інші процеси роблячи акценти на важливості сфери сільського господарства в нашій країні. Кожна людина – це неоціненний скарб, всередині якого прихований безмежний потенціал – його потрібно тільки допомогти віднайти.