ДОСЬЄ: дипломована психологиня, сертифікована ігропрактик, арт-терапевтка, членкиня Міжнародної федерації арт-терапевтів та самореалізації особистості, авторка та ведуча трансформаційних ігор, членкиня Української Психологічної Асоціації.

Війна змінила життя мільйонів українців. Тривога, страх, невизначеність – стали постійними супутниками нашого життя. Як зберегти внутрішній спокій та гармонію в таких складних умовах? Відповіді знає Марія МИХАЛЬЧУК.

– Пані Маріє, розкажіть для початку, з якими питаннями та проблемами до Вас можуть звертатись українці?
– Я працюю з почуттям невпевненості в собі та власних силах. А також з проблемою досягнення мети. За допомогою трансформаційної гри можна побачити дуже багато цікавого, що насамперед допомагає людині йти своїм шляхом. Наразі в мене дуже багато роботи саме з втратою впевненості у майбутньому.
– Серед Ваших практик чи не головними є трансформаційні ігри та МАК. Почнімо з авторської гри. Які запити вона може допомогти задовольнити?
– Я проводжу не одну трансформаційну гру, а декілька, одна з яких є моєю авторською. Її назва «Пути_Шествия». Це коучингова гра, в якій людина, щоб дістатися своєї мети, повинна пройти шлях із багатьох запитань, що підсвічують труднощі або, навпаки, вказують на ресурси. Використовуючи у грі різні транспортні засоби в їх метафоричному образі, дуже чітко можна побачити, що саме гальмує чи прискорює рух людини. А запит вона може задовольнити будь-який, бо найголовніше – це мати мрію або мету, куди бажаєш дістатись. Спочатку в своїй голові, а вже потім і в реальному житті. Але, як показує досвід, саме це і є великою проблемою. Дуже часто людина бачить через гру, що мета зовсім була не її, а навіяна суспільством або ще чимось. Саме тому, мета наче є, але людина не досягає її, бо на підсвідомості відчуває, що це не те, що дійсно потрібно.
– А як щодо карт? Як Вам прийшла ідея їх створити?
– МАК – це окрема любов. У мене є моя авторська колода «Анатомія почуттів… Анатомия чувств… Anatomy of feelings…», яку я створювала разом з подругою, чарівною художницею Оленою Щекіною, картини якої можна знайти в колекціях у різних куточках світу. На створення колоди нас надихнула краса жіночого тіла й душі. Це карти-картини, які вкладаються у рамки емоції. Дуже добре з ними проводити роботу з жінками, які з якихось причин втратили свою віру в сексуальність та жіночність.
– Сьогодні професійне життя фахівців Вашого профілю досить сильно змінилось. Людям часто цікаво, як змінюється цивільне життя самих експертів. Поділитесь?
– Життя змінилось від слова «абсолютно». Я вимушена задля безпеки й спокою своїх дітей перебувати періодично за кордоном. Ці переїзди досить сильно виснажують. Мабуть, як у всіх, у мене також бувають моменти, коли здається, що це пекло ніколи не закінчиться. Але береш себе в руки й працюєш, надихаєш людей. Коли бачу, як змінюється їх життя на краще, розумію, що моя професія – це скарб. І в мене є шанс допомагати людям, які зараз, як ніколи, потребують допомоги.
– Питання від читачів: як зберігати внутрішній спокій та гармонію в системному стресі?
– Моя найулюбленіша техніка – інтуїтивний лист. Вона дуже проста, але й складна тим, що треба довіритись самому собі. Для сміливих розповідаю: ввечері знайдіть тихе місце в кімнаті, візьміть ручку та папірець, сідайте та спробуйте записати все, що вас бентежить у даний час, даючи волю емоціям. Головна мета – писати все, що йде перше, без обмірковування, дозволити собі написати, мабуть не дуже красиві речі, побажання або слова вдячності, які ми не можемо сказати комусь безпосередньо. Закінчивши писати лист, відкладіть його в сторону, а на ранок прочитайте те, що записали. Так ви побачите наскільки багато непотребу вийшло з вас. Потім цей лист зі словами «ВІДПРАЦЬОВАНО!», розірвати або спалити чи просто викинути. Не зберігайте в своїх думках те, що забирає ваш спокій.
– Серед головних наших питань: як виявити, що ми вже маємо якісь психологічні порушення? Що є першими дзвіночками?
– У нашій країні війна, тому ми всі вже маємо психологічні порушення. Всі українці кожного дня живуть у стані тривоги. В наш час дуже важливо робити будь-які психологічні практики для того, щоб хоч трошки знімати напругу. Це можуть бути медитації, арт-терапевтичні практики або емоційно-образна терапія тощо. Найголовніше, що я хочу підкреслити: треба бачити те, заради чого ми живемо. Виходячи з цього, можу рекомендувати книгу «Скажи життю Так», в якій можна побачити як саме людська сила духа допомагала виживати навіть у таборах смерті.
mariia.kozachenkova