Усе його життя складалося з гріха, аж доки він не відкрив своє серце Богу. Відомий підприємець з Дніпра – ВОЛОДИМИР ШЕНЮК – відверто розповів як йому вдалося попрощатися із кримінальним минулим, а натомість побудувати успішний бізнес та створити щасливу родину. Історію про служіння Господу та людям, що вражає і надихає, читайте у нашому інтерв’ю!

– Володимире, Ви щасливий сім’янин та успішний бізнесмен. Але так було не завжди. Розкажіть, як Вам вдалося пройти випробування долі?
– Я народився у кримінальній сім’ї і пішов за цим прикладом. Уже в 20 років у Білорусі мене засудили за двома статтями до найвищої міри покарання – розстрілу, якого дивом вдалося уникнути. Після розпаду Радянського Союзу, мене повезли додому, в Україну. На той момент я був дуже поганою людиною. Нічого, крім грабувати та обманювати, не вмів. І все, що отримав – це шість судимостей, розбите життя та здоров’я.
Коли я востаннє звільнився у 2008 році, то вже відсидів більше 17 років і в принципі хотів покінчити життя самогубством. Бо нічого не бачив світлого у житті, лише темряву.
Якось до мене підійшла жінка, яка знала мене з дитинства, і запросила до християнської євангельської церкви «Двері в небо». У мене якраз була прострелена права нога, обгоріла і затромбована, учетверо ширша за ліву. Лікарі хотіли її ампутувати. Коли я ввечері потрапив на Пасхальне служіння, за мене помолилися. Я покаявся і сталося чудо: на ранок нога спухла. Незабаром зажили всі рани. Саме тоді я зрозумів, що Бог живий, Бог істинний. І відтак почався мій шлях за Христом.
– Чи це єдиний випадок Господнього зцілення у Вашому житті?
– Ще у мене був зламаний хребет – я лежав повністю паралізований близько 10 місяців. Мене привезли в церкву, де за мене помолилися. Я встав і пішов. Це свідчить про те, що ніхто не може претендувати на зцілення від Господа, на чудо в моєму житті, окрім Нього.
– Саме у церкві Ви познайомилися зі своєю дружиною, чи не так? Розкажіть про свою родину?
– Коли я прийшов до Господа, у мене за душею не було нічого: ні копійки, ні роботи, лише довідки про звільнення та медичні, шорти і майка. Я не мріяв ні про що. Але Бог вселив у мене впевненість у Ньому, Він показав Свої чудеса, Свою любов до мене, познайомив мене з коханою. Пам’ятаю, як вона сказала: «Комусь дістався принц на білому Мерседесі, а мені – на милицях». Я не лише її люблю, а й поважаю. Бо вона підхопила мене розбитого, допомогла стати на ноги. Ми одружилися, почали служити Господу і людям. Бог поступово почав розвивати мене фізично, духовно, морально, формувати з мене нову людину. Він допомагав нам в усьому. Коли ми захотіли дитину, то я здавав багато аналізів. Лікарі були категоричні. Прийшов священник, молився і передав нам слова Господа, що через рік у нас з’явиться син. Так і сталося, народився Даниїл, наш первісток, відрада нашого життя. Йому лише 11 років, але він дуже активно розвивається. У нього вже виходить робити певні кроки в IT-напрямку. За все Слава Господу.
Уже більше 13 років моя родина – моя перлина. Бог навчив нас шанувати і поважати думку одне одного, жертвувати одне для одного. Можливо, ще не все виходить у нашому житті, але я можу впевнено сказати, що ми дуже щаслива сім’я. Я дуже цим дорожу.
– Як Вам вдалося створити успішний рекламний бізнес?
– Бог дав мені роботу. Як інвалід 2 групи, я вночі працював охоронцем у кінотеатрі, а вдень клеїв оголошення, у дощ, вітер… Під’їжджали колишні друзі на авто: «Оце твій Бог, який дав тобі такий достаток?» Я тоді був із тростинкою, у залізному корсеті, який підтримував хребет. Усміхався і мовчав, бо мав усередині вже зовсім інше серце.
Згодом Бог дав мені замовників. Директори, власники великих фірм побачили як я працюю і почали мені довіряти. Як сказано у Писанні: «Будеш вірний у малому – Бог дасть більше. Будеш вірним чужому – Бог довірить своє». За півроку я вже почав сам наймати людей. А через рік мав достатньо клієнтів, щоб відкрити офіси в різних містах України.
Нині основа фірми – допомога людям. Ми підтримуємо капеланів і військових рекламою, матеріально, технікою, чим можемо. Допомагаємо людям у колоніях, тюрмах, у лікарнях знайти свободу, перемогу над гріхом, над хворобами. Бог рухає нас у цьому.
– Що означає бути віруючою людиною?
– Це означає вміти любити по-справжньому. Любити не тільки тих, хто любить тебе, а й тих, хто тебе ненавидить, заздрить тобі. Любити бідних і багатих, шанувати старших. І бути жертовним в усьому, не лише у фінансах, але й у житті. Ділитися всіма талантами, дарами, що дав тобі Бог.
– Яке послання Ви б хотіли передати нашим читачам?
– Будьте справжніми. Ми Божі творіння, створені для того, щоб жити і любити. Принцип мого життя: навіть із ворога Бог зробить для мене друга. Коли я стикаюся з невігласом чи сам щось не так зробив, я готовий жертвувати і фінансами, і часом, щоб відновити своє ім’я і в цій людині знайти друга, помічника, партнера. Давайте бути світлом, давайте навчимося любити істинно.