Лідер політичної партії «Сила нації» АНДРІЙ ПЕЛЮХОВСЬКИЙ разом з командою однодумців створив план порятунку України від економічного занепаду. У нашому інтерв’ю політик назвав головні внутрішні проблеми держави та поділився власним баченням подальшого розвитку країни. Про це і не тільки читайте далі.
Український громадський діяч, політик, лідер політичної партії «Сила нації», голова ГО «Захист і допомога»
– Андрію Васильовичу, українська економіка зараз переживає не найкращі часи. Що далі?
– Спершу треба розібратися, що ми маємо зараз? Два роки жорстокої війни. Багато загиблих українців, безвісти зниклих. Чимало людей у полоні. Майже третина країни та Азовське море в окупації. Чорне море блоковано, а небо закрите. З аграрного експорту ми злетіли. Промисловість та виробництво не розвивається. Малий та середній бізнес просів настільки, що потребує термінової внутрішньої ремісії. 80% групи товарів – це імпорт. А як ми знаємо, імпорт вимиває валюту, якої у нас і так нема. Відбувається сильна інфляція гривні.
Так само, як ми згуртувалися всі разом проти російської навали, ми маємо об’єднатися, аби не допустити економічного падіння.
Першочергове завдання нині – правильно організувати розподіл наших внутрішніх ресурсів. На сьогодні ми займаємо лідируючі позиції в Європі по природних ресурсах. У нас – родючі чорноземи, запаси титану, урану, літію тощо. Ми одна із великих та потужних європейських країн – і по території, і по можливостям.
– У чому бачите рішення?
– Я очолював сім державних підприємств, із них чотири – це морські порти. Свого часу був учнем Георгія Миколайовича Кирпи – найкращого міністра-господарника. Також працював у різних управління, маю 14 років безперервного керівного стажу.
На сьогодні я організовую економічний фронт спасіння України. Як виробничник я зібрав навколо себе спеціалістів різного профілю. Нам треба переходити на виготовлення продукції, що дасть прибуток державі.
Щодня я проводжу багато зустрічей з представниками малого та середнього бізнесу, з виробничниками. Я був на Заході та Сході, Півдні країни, особисто бачив, у якому стані знаходяться підприємства держави. Говорив зі спеціалістами, які вболівають за свою справу, хочуть щось відновити.
Разом з групою фахівців ми завершуємо розробку Програми відродження України. І це буде не популістський документ, яких було чимало в новітній історії Україні.
Це буде справжня дорожня карта подолання катастрофи, яка спіткала нашу націю. Ми визначаємо нові локомотиви економіки, нову структуру економічних відносин, нове місце України в системі світового розподілу праці. Ми маємо зрозуміти, тієї України, яку ми мали до лютого 2022 року, більше немає. Є нова Україна, і ми маємо виходити з цієї данності.
Є певні країни, які не лише готові інвестувати, а й зацікавлені у нас, як у виробниках тієї чи іншої продукції. Але, на жаль, наша політична партія зараз не представлена у парламенті. Для того, що увійти в офіційну стадію перемовин чи домовленостей, заключення договорів, ми маємо отримати інструмент.
Зараз дуже багато говорять про майбутні вибори. Ми також до них готуємося і будемо брати у них участь. Не сумніваємося, що пройдемо у парламент, і тоді вже матимемо більше впливу, щоб урегулювати ситуацію, що склалася, і мати можливість для втілення нашої програми.
– Яка Ваша позиція стосовно приватизації держпідприємств?
– Міцність держави визначається її власністю. Я проти приватизації державних підприємств, які пов’язані з природними ресурсами і стратегічними галузями. Бо це надбання українського народу. Наш план повернути у власність держави ті стратегічні підприємства, які вже були продані та знаходяться у руках олігархів. Тобто, це обленерго, облгази, металургійні виробництва тощо. Завдяки цьому, до речі, відразу з’явиться можливість знизити комунальні платежі у 3-5 разів. Зараз потрібно думати лише про те, як полегшити важку участь українського народу.
На сьогодні багато підприємств з невідомих причин законсервовано. Але причина одна – монополізація і контроль ринку корупціонерами.
– Чи реально боротися з корупцією?
– Корупція поглинула нашу державу. Наша партія виступає за зняття мораторію на смертну кару за економічні злочини, хоча й розуміємо, що є певні наші зобов’язання перед Радою Європи. Але питання стоїть таким чином, що або ми намагатимемося витримувати «політес» перед Страсбургом, або Україна самознищиться через хробаків корупції, які підточують державу зсередини.
– Як оціните рівень життя українців зараз?
– Ще півтора роки тому ООН заявляла, що за межею бідності в Україні проживає більше 90% жителів.
На жаль, у нас дуже велике безробіття. Про це мовчать. Але статистика показує, що у центральній частині України зараз 25 людей на місце, щоб влаштуватися на роботу. Йдеться про вік 40+. На Заході країни – це 15 осіб на місце. Фонд тієї роботи, яку пропонують, не відповідає реаліям. Бо як можна прожити на зарплату у 10 тисяч гривень?
Займатися є чим – треба відновлювати країну, створювати робочі місця. Потрібно не когось залучати з-кордону, а розвивати своє. Повернення будівництва та запуск виробництва вимагає робочих рук. Поки такі фахівці у нас є. І вони без роботи.
– Чи бачите Ви завершення війни?
– Як колишній військовий я вже не раз говорив: «Дайте нам зброю – і український прапор буде над Кремлем». Вважаю, що зараз говорити про перемогу над ядерною країною, не маючи ядерного потенціалу, це абсурд. Нам недостатньо зброї, ми виснажені. Але я категорично проти ведення переговорів з агресором. Бо нас не просто обкрадають, нас намагаються знищити. Люди втратили не лише майно, вони залишилися без свого внутрішнього світу, без своїх близьких, безповоротно. Тому будь-яке рішення про перемир’я має вирішувати український народ через референдум.
– Ви практично не афішуєте свою допомогу армії…
– Я не можу піти на фронт за станом здоров’я – живу у корсеті. Але мої сини – офіцери, зі зброєю в руках роблять усе для захисту нашої країни. Я вважаю, що цим зараз повинен займатися кожен українець, на передовій, чи у тилу.
Дійсно, ми поставляємо протези, медикаменти, допомагаємо військовим дронами та амуніцією. Деякі важливі речі і напрямки я поки не можу озвучувати. На жаль, серед команди нашої ГО «Захист і допомога» – семеро «двохсотих», два хлопці вже отримали нагороди указом Президента.
Ще ми хотіли організувати власне виробництво продуктів харчування тривалого зберігання. Як колишній працівник Укроборонпром, я ініціював виробництво гранат, гранатометів. Але чомусь підтримки від народних депутатів я не отримав.
– Як щодо соціальних проєктів?
– Я запускаю 12 соціальних проєктів. Один із них – забезпечення житлом переселенців на 45 років у розстрочку без першого платежу. Про цих людей теж треба подумати. Вони залишилися ні з чим. Але вони – патріоти, бо відмовилися стати під прапор агресора, обрали українську сторону. Тому ми зобов’язані тут забезпечити їх усім: житлом, робочими місцями, харчуванням тощо.
У рамках благодійних ініціатив ми також регулярно підтримуємо дітей-сиріт та внутрішньо переміщених осіб. Робота продовжується.
Я дуже пишаюся тим, що я українець! І хочу, щоб у нашій країні жили щасливі люди!