Дар’я КУНЧЕНКО – аналітичний психотерапевт, яка понад дев’ять місяців створювала у співавторстві психологічну трансформаційну гру Power Inside. У цьому інтерв’ю наша гостя поділиться важливими аспектами гри та її результативністю. Також ми разом розберемо наші стресові стани та механізми, які допоможуть бути здоровими та ресурсними.
– Пані Дар’є, Ваша спеціалізація досить цікава. Проте хотілося б більше приділити уваги Вашій грі. З чого почнемо?
– Вітаю усіх читачів! Почнемо бесіду з самого народження гри. Від самої ідеї до розробки та випуску гри пройшло символічно дев’ять місяців. Ця гра, наче дитина, яка має трьох батьків – моїх однодумців та партнерів. Головна місія гри – це створення ефективного інструменту для допомоги дітям молодшого та шкільного віку впоратись з тривогою, підвищити адаптивність до нових стресових умов життя та адаптацію до школи. Дана гра ефективна в коучингових сесіях, в роботі з травмами, з конкретними запитами тощо.
– Що являють собою найголовніші аспекти гри?
– Для нас найважливішим завданням було дозволити собі побачити власні потреби, які прагнемо ми реалізувати, аналізуючи особисті стани шкільного віку. Тобто в основу гри покладено особистий досвід, шлях до дорослого життя. Проте основні два аспекти, які ми використали – це типи особистості дитини, бо кожна дитина має свій унікальний характер, унікальні риси, особливості реакцій та стратегій мислення, поведінкові реакції тощо.
Другий аспект – це поведінка дитини в певних колективах та соціальних ролях.
Ця гра є демоверсією про проживання свого життя в різних соціальних верствах. Якщо ми можемо прожити якийсь досвід на основі гри, то нам буде вже не так страшно реалізовувати досвід в реальному житті. Тому ця гра особливо ефективна саме для дітей.
Так психіка набагато легше адаптується у реальності, коли дитина стикається зі стресами, наприклад. Так само гра допомагає бачити ретроспективу, тобто аналізувати власні реакції в минулих подіях.
– Якими результатами готові поділитись?
– Найцікавішими, як на мене, були результати ще на етапі тестування, коли колеги психологи та ігропрактики починали згадувати власний життєвий досвід і в реальності (тут і зараз) перепроживали події минулого.
Така собі зустріч із собою маленьким, самопізнання, погляд на власні реакції в образі головного героя.
В такий спосіб людина може абсолютно чітко побачити, як діятиме в тій чи іншій ситуації. Ці реакції на етапі тестування виявились дуже ефективними для аналізу власного досвіду. Коли ми проживаємо особисті реакції через головного героя гри нам набагато легше, не так страшно.
Підтримуючи головного персонажа гри, ми підтримуємо самих себе. Гра працює на дуже глибинних рівнях.
– Дар’є, хто може скласти Вам конкуренцію?
– Я не можу сказати, що слідкую за ринком ігор чи конкурентами. Насправді трансформаційні психологічні ігри мають деяку особливість. Вони не живуть собою. Вони живуть власним майстром, тренером, ігропрактиком, психологом, коучем, який її й проводить. Гра Power Inside – це дуже глибокий, багаторівневий інструмент, який працює на широку аудиторію. Але ж усе залежить від того, які цілі ми переслідуємо, що маємо за мету по завершенні гри. Наприклад, мої колеги, співавтори гри Юлія та Костянтин дуже ефективно працюють з коучинговими запитами. І їх навички з допомогою гри стають міцною рушійною силою для клієнтів. Моя ідентичність працює ефективніше у психоаналітичній сфері.
– В чому Ваша особиста перевага перед колегами?
– Моя особиста перевага в тому, що дана гра є частинкою мене. Це продовження мене. Коли я граю з дітками або дорослими у цю гру, це дозволяє моїм клієнтам прожити те, що вони не прожили, обійти страхи та супротив. Як сказав Річард Ванрайт: «Найкраще, що ми можемо зробити зі своїм життям – це прожити його, наче захопливу гру».
Повертаючись до власних переваг, скажу, що я досить багато років працювала дитячим та дорослим терапевтом, тому вважаю особливо цікавим грати у цю гру з сім’ями. Так батьки можуть побачити поведінкові стратегії, копістратегії своїх дітей, їх вибори тощо. Діти можуть у грі побачити проблеми дорослих, їх слабкості, страхи тощо. В такий спосіб налагоджується контакт між дорослими та дітьми. А дорослі позбуваються страху знімати свої «панцирі» перед малечею. Це створення простору, в якому комфортно усім членам родини.
– Хотілось би почути кілька топових історій з практики.
– Для мене кожна історія топова. Але пригадаю одну доволі цікаву. Мама грала зі своїм сином-підлітком. На той момент вона мала власні стратегії виховання, які дуже сильно відрізнялись від бачення власного виховання сина. Хлопець мав складнощі адаптації в школі, мав діагноз, на думку мами, розлад поведінки (дефіцит уваги, гіперактивність).
І тільки завдяки грі вона зуміла побачити, наскільки багато сумнівів має її син. Наскільки складно йому робити вибори в умовах, коли від нього очікують результат. Через персонажа гри він щиро довірився мамі, яка розчулилась, згадавши, як сама в дитинстві мала такі самі проблеми.
Завдяки грі вони стали чутливими один до одного, зблизились в стосунках, почали довіряти один одному без жорстких умов в спілкування.
– Як стрес, на Ваш погляд, впливає на розвиток людей?
– Стрес по різному впливає на нас. І ця тема є моєю ключовою в роботі над дисертацією. Стрес активізує усі наші захисні механізми. Тому нам доведеться ще десятки років працювати над наслідками цієї війни, розуміючи вже сьогодні масштаби руйнівного впливу на нашу психіку.
– Прокоментуйте стрес тих, хто виїхав. Ми маємо безліч прикладів. Ті, хто залишився, ті, хто повернувся.
– Я гадаю, що сьогодні кожна людина живе із цим ваганням. Виїжджати чи ні. Повертатись чи будувати нове життя за кордоном. Немає правильного рішення у цьому питанні. Я знаю тих, хто виїхав та вважає себе зрадниками. Знаю й тих, хто залишився й вважають себе не рішучими. Але ми не можемо постійно жити з цими почуттями. З часом ми перестаємо дуже гостро сприймати власні почуття та реагувати різко на власні дії. Це також захисний механізм.
Я вважаю, що кожна людина, яка зазнала впливу стресу, потребує допомоги та підтримки. І, звичайно, багато моїх колег працюють над тим, щоб надавати цю допомогу українцям. Я, наприклад, по сьогодні багато часу приділяю роботі в благодійних та громадських організаціях, де ми працюємо саме з українцями.
І нам дійсно усім необхідна підтримка, де б ми не знаходились, в Україні чи поза її межами. Я дуже рада, що зараз до психологів та психотерапевтів люди звертаються свідомо.
– Дар’є, чого Ви особисто прагнете досягти у професійній сфері? Яка Ваша мета?
– Я йду своїм шляхом вже досить давно, бо обрала власну ідентичність людини, яка хоче та може допомагати. В мене великі плани щодо розробки мобільного додатку на базі штучного інтелекту з основою нашої гри. Додаток працюватиме з різними запитами від тих, хто хоче скористатись трансформаційною грою.
На завершення додам, що варто завжди піклуватись про своє психічне здоров’я, прислухатись до себе, ставити собі питання, чи дійсно вам безпечно, чи на правильному ви шляху тощо.
Зрозумійте, травма руйнує нашу ідентичність. Це про відповідь на питання «хто я»? Майже у кожного третього українця вже діагностовано клінічну депресію. В такому випадку можуть допомогти саме психологи, адже випити пігулку не допоможе при глибинних потребах нашої свідомості.