Шлях людини творчої спеціальності – чи легкий він, чи навпаки – тернистий? Чи дійсно треба «замовкнути музам, коли говорять гармати»? Чи важко зберегти вірність мріям? Саме на ці запитання знаходиться відповідь, коли спілкуєшся з молодою, амбітною, талановитою співачкою, володаркою Золотої Зірки України, Лауреаткою Міжнародної «Культурної дипломатії», членкинею Асоціації діячів естрадного мистецтва України – МАРГАРИТОЮ ЧУЙКО.

 – Пані Маргарито, це чудова нагода – зустрітися на сторінках нашого журналу та поспілкуватись з яскравою, творчою особистістю, якою Ви є. Розкажіть, будь ласка, як формувався Ваш шлях у мистецтво?
 – Я зростала у творчій родині. Моя мама теж співачка і я майже з народження вбирала в себе любов до музики, до співу. Коли мені виповнилося сім років, я стала брати участь у всіх можливих конкурсах, концертах, творчих заходах. Перемоги на конкурсах з кожним роком все більш надихали мене та підтверджували вірність мого вибору. Я закінчила Одеське училище мистецтва і культури, потім Південноукраїнський національний педагогічний університет.
 – Ви живете та працюєте в Одесі?
 – Можна сказати, що я живу і працюю на два міста – Одесу та Київ. І в останній час більше я знаходжусь у Києві. В мене дуже активне творче життя, багато цікавих проєктів.
 – Чи не важко сьогодні творчій молоді робити кар’єру?
 – Часом буває дуже важко. Але, якщо є мрія, є ціль, то ніякі перешкоди не завадять. Для мене співати, бути на сцені – як дихати, мені це необхідно. Тому, попри все я йду вперед, за своїм покликанням, за своєю мрією.
 – Як змінилось Ваше творче життя після 24 лютого 2022 року?
 – З початком повномасштабного вторгнення в музичному житті наче все припинилось. Не було нічого: ні концертів, ні записів, ні творчих зустрічей. Але з часом прийшло розуміння того, що треба стверджувати життя, треба жити й вірити у Перемогу, треба дарувати людям позитивні емоції.  А головне, що концерти, я маю на увазі благодійні концерти, дають змогу допомагати ЗСУ, медикам, а також людям, що втратили житло, евакуювались з прифронтових територій. Тому ми працюємо, даруємо радість та надію.
 – Які перспективи Ви бачите для себе після Перемоги?
 – Безумовно, продовжувати співати. Завжди бути в улюбленій професії. Збільшувати популярність української культури та мистецтва у світі. В мене вже у розробці багато ідей та проєктів із закордонними колегами. Крім того, я зараз реалізую себе ще в одному творчому напрямку – почала зніматися в кіно. Зараз йде фільмування другого сезону серіалу «Спадок», де я і беру участь.
 – Ми знаємо, що Ви нещодавно отримали високі нагороди: Золоту Зірку України, та звання Лауреатки Міжнародної «Культурної дипломатії». Які це викликало у Вас емоції?
 – Я була щаслива. Бо це означає, що моя праця, моя творчість дійсно потрібна моїй рідній країні.
 – Ви живете у дуже швидкому ритмі, дуже насичено. Як Вам вдається тримати себе в тонусі?
 – Я та творчість – то єдиний організм. Ми існуємо в одному ритмі. Але я завжди дотримуюсь правила, що, не зважаючи на завантаженість, артист повинен давати собі час для відпочинку та відновлення. В мене є особливість: за дві години до мого виступу я збираюсь морально, мені потрібно, щоб мене не відривали, для того, щоб виступити як треба. І за цей час я збираюсь, налаштовуюсь на те, щоб подарувати радість глядачам.
 – Яке Ваше життєве кредо?
 – Мій девіз: «Я режисер свого життя!»
 – Щоб Ви побажали нашим читачам?
 – Я хочу побажати, у будь-яких обставинах займатися улюбленою справою, яка надихає та дає наснагу. Те, що нам зараз так необхідно. Бо нам треба будувати своє майбутнє!