Особистість, яка поєднує підприємницький талант та волонтерську душу – Катерина ОЛІФЕР. Вона – власниця відомих піцерій IQ Pizza, учасниця проєкту «З Україною у серці» та лауреат престижної нагороди у номінації «Жінка року – 2024». В нашому інтерв’ю Катерина Оліфер розповість про свій шлях від бізнесу до волонтерства, поділиться своїми думками про патріотизм та безмежну любов до України, яку втілює в дії.
- Пані Катерино, раді знову вітати Вас! Сьогодні наша тема стосується важливої частини Вашої діяльності – волонтерства. Яка точка відліку початку Вашої волонтерської діяльності?
- 24 лютого 2022 року та протягом першого місяця повномасштабного вторгнення ми припинили роботу піцерій IQ Pizza. Це був початок волонтерського шляху. Одночасно наші співробітники масово виїжджали, особливо жінки. Однак, ми не просто закрились, адже залишалось багато продуктів, тож ми почали готувати солянки, тушкувати картоплю та доставляти їх на блокпости. Мій кум, який є шеф-поваром, переїхав до мене, і ми разом з усією сім’єю волонтерили. Я координувала роботу та налагодила процес.
- Чи з’явилися виклики у зв’язку з виїздом працівників за кордон?
- На наступний день після початку війни ми зібрали всіх працівників наших закладів – моїх та братових. Кожен отримав свої розрахунки по зарплатні, навіть ті, хто не мав наміру виїжджати. Це було першим і найважливішим кроком для нас. Багато наших працівників працюють з нами з часу відкриття наших піцерій. Це свідчить про нашу взаємну довіру. Ми завжди виконуємо свої зобов’язання перед ними. Це надзвичайно важливо для мене, оскільки я знаю, як важко працювати в умовах нестабільності. Тому ми спокійно поставилися до того, що хтось вирішив виїхати, ми не створювали перепон.
Ми знали, що маємо підтримку інших людей, з якими періодично спілкувалися. До квітня всі наші піцерії були відновлені. Хоча ми пережили період зупинки у березні, до квітня ми вже працювали з новим зміцненим ентузіазмом. До того ж, що біженці стали заміною для тих, хто раніше працював у нас, і наші клієнти продовжують підтримувати нас. Це дало нам сподівання, оскільки ми дуже стурбовані несприятливими обставинами і невизначеністю. - Що спонукало Вас почати займатися волонтерством? Які саме види волонтерської діяльності Ви здійснюєте?
- З 2014 року я відчуваю сильну патріотичну духовність, тож почала займатися волонтерством. Ми, як сім’я, не рекламуємо свої дії. Коли стався підрив Каховської ГЕС, мій чоловік віддав свого човна для евакуації мешканців Херсону з підтопленого міста. Ми також регулярно виготовляємо окопні свічки, як минулої, так і цієї зими. Хоча я робила відеозаписи нашої діяльності, це не заради великої уваги від громадськості.
На початку війни ми допомагали біженцям, але з часом, коли для них з’явилося багато волонтерських груп, ми переключили свою увагу на допомогу військовим. Так би мовити, працюємо на замовлення військових. Наприклад, мені телефонують з запитом: «Потрібно п’ять бронежилетів». Ми завжди готові надавати допомогу будь-яким способом та відправлятися туди, де є потреба. - Що для Вас означає патріотизм та як він впливає на Ваші дії та рішення в бізнесі та волонтерській діяльності?
- Патріотизм для мене – це не лише віра в перемогу, але й готовність діяти для досягнення цієї перемоги. У бізнесі це означає прийняття відповідальних рішень, які сприяють розвитку країни та її економіки. У волонтерській діяльності патріотизм виявляється у готовності віддавати свій час і зусилля для допомоги потребуючим. Моя віра у перемогу додає мені впевненості, що кожен внесок, невеликий або великий, має значення і може внести позитивну зміну в життя нашої країни та її громадян.