По-справжньому бажайте змін, будьте визначені у своїх цілях, адже сила та натхнення приховані в кожній з нас. Наша невгамовна воля може перетворити навіть найбільші перешкоди на кроки до успіху». З такими словами до українських жінок звертається чарівна ОЛЕНА АНДРЄЄВА, МВА, канд. юрид. наук, викладачка з юриспруденції, етики та етикету в ХНАУ «ХАІ».

– Сьогодні я б хотіла підтримати жінок, які опинились за кордоном з дітьми, ховаючись від війни. Я прагну висвітлити їх силу та рішучість.
Відчуваючи труднощі вибору, ці жінки знайшли сили у власній унікальності та рухаються вперед, попри всі перешкоди. Вони знаходять можливість прояву своїх талантів та здібностей у новому оточенні. Ці жінки стикаються зі страхом нових реалій та можливостей. Вони вже не ті, хто просто залишив рідний дім. Вони перетворюють себе в сильних, адаптивних жінок, готових взяти в руки своє майбутнє.
Багато з нас знають, що життя в чужій країні не завжди є вибором. Це невід’ємно пов’язане з необхідністю захисту своїх дітей та родини. Жінки, обираючи цей шлях, виявляють неймовірну силу та безмежне материнське кохання.
Мені відомо про це із власного досвіду, адже я пройшла багато труднощів та перешкод, починаючи з того моменту, як ще в березні скерувала машину з моїми двома синами в евакуаційну колону поблизу Ірпеня. Тоді ми стикнулись із жахливою реальністю: провели два тижні у підвалі, наші машини прострілювали, часом пального не вистачало, а довгі черги на кордоні та виснажлива дорога через шість довгих днів стали справжнім випробуванням на стійкість.
Виїхати з власного дому через війну було найважчим рішенням. Ми всі за кордоном пройшли через невідомість та невизначеність, як будувати свій побут та починати жити в нових умовах, коли змушені були залишити свої домівки, роботу та улюблені нам речі, що робили нас щасливими. Але ця порожнеча стала новим полем для будівництва, для пошуку себе в нових обставинах. Мені здається, що тоді я ніби починала вчитись жити. В пошуках себе, я відкрила неймовірну спільноту сильних жінок. Разом ми збирались, аби плести сітки для військових та виготовляли окопні свічки. Це не лише допомогло мені витримати випробування, але й надало силу не втратити себе у цьому невідомому світі.
Згодом я опановувала нові навички, виявила свої сильні сторони. Саме це й надавало мені світла. Вважаю, що самовдосконалення та постійний розвиток допомагають жінці відчувати силу та знаходити потрібні орієнтири.
Зараз я викладаю етику в університеті, де маю змогу ділитись зі студентами своїм досвідом, розповідаю про значення етики та моральних принципів в житті. Натхненна робота допомагає мені, дає можливість робити кроки вперед, окриляє. Навіть у найважчих моментах важливо дотримуватись власних цінностей та етичних стандартів.
Коли нам дуже важко, коли нам здається, що ми збились зі шляху, важливо запитати себе в цей момент: «Що дає мені крила? Хто або що саме може мене підтримати в цій ситуації, у цьому випробуванні?»
Моя історія та історії багатьох інших українок про внутрішню силу, яку може виявити кожна жінка. Нехай вона буде натхненням для тебе, люба читачко, щоб рухатись вперед та відкривати нові горизонти, не дозволяючи труднощам та випробуванням гасити світло твого серця.
Я хочу, щоб кожна з вас відчула, що спільна сила та натхнення можуть відкривати нові можливості у будь-якому житті, створюючи безмежний простір для росту та самовираження.
Попри темряву війни українські жінки виявляють міцність. Їхні історії – це світло в темряві, яке надихає нас на продовження боротьби за мир та свободу. Не бійтесь починати щось нове. В кожному новому початку ховається безмежний потенціал.
Пам’ятайте, що кожен успіх починається з віри в себе. Ви маєте силу та потенціал досягти чого завгодно, коли вірите у свою унікальність. Ви не самі. Ви частина неймовірної спільноти сильних, відданих жінок, які підтримують одна одну. Так, труднощі будуть завжди, але в кожній з них приховано уроки долі та можливість до росту.
Кожна жінка є творцем власної історії успіху.

ЦІКАВИЙ ФАКТ: За професією я авіаційний інженер, і присвятила цьому близько 17 років, працюючи на авіаційному підприємстві «Антонов». Починала свій шлях в якості технолога відділу технологічності конструкцій, далі у відділі маркетингу, потім близько 10 років обіймала посаду помічника президента-генерального конструктора ДП «Антонов», а останніх три роки була радником війце-президента з юридичних питань.
За час роботи в авіаційній сфері з 2004 по 2017 р. мені випала честь бути причетною до створення нових літаків сімейства АН та продовження життя всесвітньовідомим літакам Ан-124 «Руслан» й Ан-225 «Мрія».

facebook: Olena Andrejeva