Ігор Олександрович МАКЕДОНСЬКИЙ – відомий дитячий хірург та головний лікар дитячої міської клінічної лікарні ім. проф. М.Ф. Руднєва.
Сьогодні з ним ми говоримо про сучасну українську хірургію та можливості наших фахівців. Долучайтесь!
Дитяча лікарня матері й дитини ім. проф. Руднєва – найстаріша на Південному Сході України. Це лікарня-легенда, в якій працюють лікарі, здатні творити дива. Зокрема, рятувати й виходжувати немовлят вагою від 600 грамів, ставити на ноги діток із ДЦП та іншими важкими патологіями та дарувати шанс на повноцінне та щасливе життя.
- Ігоре Олександровичу, вітаємо на сторінках нашого видання. Хочемо поговорити з Вами стосовно напрямку, на якому Ви профілюєтесь. Яким був Ваш шлях до реалізації?
- Стати дитячим хірургом я мріяв, скільки себе пам’ятаю. І для того, аби досягти поставленої мети я їздив на навчання до колишньої Кіровоградської області в якості лікаря-інтерна за державним розподілом. Потім навчався в Дніпропетровській медичній академії, захистив кандидатську дисертацію за фахом «Дитяча хірургія». Так багато навчання та регулярна практика привели мене до лікарні Руднєва.
- Наскільки дитяча хірургія складніша за дорослу?
- Дитяча хірургія дуже сильно відрізняється від дорослої, бо потребує особливої ретельності при виконанні операцій. Для того, аби стати саме дитячим хірургом необхідно досконало знати тонкощі дитячого організму. Ті види хірургічних технологій та методик, які використовуються для дорослих, можуть бути для дитини заважкими, призводити до каліцтв та порушення загалом якості життя дитини, а, отже, й її сім’ї.
- З якими труднощами здебільшого Вам доводиться стикатись в роботі? Які проблеми є в лікарень сьогодні?
- Проблеми в лікарень досить схожі по всій країні, особливо під час війни, яка впливає на всю медичну сферу. Наприклад, серед дітей дуже змінились види уражень (мінно-вибухові травми, вогнепальні). Також варто й сказати, що кількість дітей в Україні зменшилась через те, що вони рятуються від війни за кордоном.
Впливає війна з зрозумілих причин й на зниження народжуваності. Варто додати до списку зміни кількості лікарів різних спеціальностей, які раніше працювали в медичній сфері.
- Ігоре Олександровичу, дайте, будь ласка, свою оцінку рівня української медицини сьогодні.
- Я можу сказати, що наша медична сфера досить розвинена у порівнянні з закордонними лікарнями. Це ми можемо бачити вже по розповідях наших українців, які перебувають за кордоном. Варто зауважити, що наша медична сфера значно доступніша для пацієнта. Люди, які повернулись з-за кордону проявляють певні відчуття поваги до наших лікарів, адже відчувають різницю. Наприклад, за кордоном немає поняття гарячої лінії, на якій люди можуть скаржитись на лікарів. За кордоном пацієнти приходять до лікарень та чекають у черзі, допоки лікар зможе їх вислухати.
- А щоб Ви особисто змінили в нашій медицині?
- Перш за все, я вважаю, варто передивитись наш досвід стосовно системи, яку ми змінили кілька років тому. Адже в умовах війни вона не зовсім якісно працює. Вважаю, необхідно її доробляти та адаптувати до нинішніх умов.
- Які практичні рекомендації можете дати нашим читачам щодо збереження здоров’я?
- По-перше, я рекомендую прислухатись до вашого сімейного лікаря. Я впевнений, що вони, наші українські лікарі – найкращі фахівці, які дають дійсно гарні поради, що необхідні людині.
Це буде запорукою того, що ніяких ускладнень зі здоров’ям людина не матиме.