Іноді нова країна змушує починати практично з нуля. А іноді саме цей «нуль» стає точкою відліку для значно більшої історії. Наталя Радовінська змогла перетворити любов до кондитерського мистецтва на власний творчий та освітній напрям у Німеччині, де сьогодні проводить онлайн- і офлайн-майстеркласи та розвиває нові формати навчання. Її історія — не про очікування ідеального моменту. Вона про рішення діяти, використовуючи власний досвід, талант і можливості, які дає нове середовище. Найважливіший крок — від мрії до власної справи — Наталя вже зробила. Тепер її мета — рухатися далі й масштабувати те, що вже створено.
— Наталя, сьогодні Ви живете й розвиваєте свою справу в Німеччині. З чого почалася Ваша творча історія?
— Вона почалася ще в Україні. Багато років я займалася кондитерською справою, створювала торти та десерти, навчалася й удосконалювалася. Згодом зрозуміла, що мені цікаво не лише створювати красиве власноруч, а й ділитися знаннями та показувати людям: творчість доступна кожному.
Після переїзду до Німеччини багато чого довелося починати практично з нуля. Водночас саме цей етап допоміг по-новому побачити власне майбутнє. Так з’явилися мої майстеркласи — спочатку офлайн, а потім і онлайн. Сьогодні це вже не просто задум чи мрія, а напрям, який я розвиваю. Для мене важливо створювати простір, де люди не лише навчаються, а й відкривають у собі нові можливості.
— Що було найскладнішим після переїзду і що допомогло Вам перейти від планів до реальних дій?
— Найскладнішим було відчуття, ніби життя починається з чистого аркуша: нове середовище, мова, правила, відсутність звичного кола спілкування. Але я не хотіла залишати свої знання та досвід у минулому.
Довгий час думала: почну «колись» — коли буде більше можливостей, упевненості, досвіду. А потім зрозуміла, що цього «колись» можна чекати нескінченно. Тому в певний момент просто вирішила діяти — навіть якщо страшно, навіть якщо ще не все ідеально.
Сьогодні, коли бачу людей на своїх майстеркласах, їхні результати й емоції, розумію: найважливіше правильне рішення я вже прийняла — дозволила собі не лише мріяти, а й реалізовувати задумане.
— «Творімо красу навколо нас» — слова з Вашого профілю. Це вже Ваша життєва філософія?
— Саме так. Краса для мене — не лише десерти. Вона може бути у квітах, сервіруванні столу, атмосфері зустрічі чи доброму слові.
Я хочу не просто створювати красиве, а передавати це відчуття іншим. Якщо завдяки моїй творчості людина усміхнулася, отримала емоцію або сама захотіла щось створити — значить, я роблю те, що маю робити.
— У Ваших майстеркласах що важливіше: передати технологію чи дати людині відчуття «я теж можу»?
— Важливе і те, й інше. Технологію я намагаюся пояснювати просто й структуровано, щоб людина розуміла не лише що робити, а й чому.
Але особливо хочу передати віру у власні сили. Я сама помилялася, сумнівалася, була незадоволена результатом. Тому пояснюю: якщо з першого разу вийшло не так ідеально, як на картинці, це не означає, що ви не здатні це зробити.
Для мене найцінніший момент — коли після майстеркласу людина дивиться на свою роботу і каже: «Я сама це зробила!»
— Як німецька аудиторія сприймає Вашу творчість?
— Я бачу щиру зацікавленість і повагу до ручної творчої праці. Людям подобається не лише готовий результат, а й сам процес.
В Україні кондитерське мистецтво дуже розвинене, конкуренція висока, велика увага приділяється складності, деталям, бездоганному вигляду. У Німеччині я більше відчуваю інтерес до самого досвіду: спробувати нове, творчо провести час, отримати задоволення.
Мені близьке поєднання цих підходів: української любові до красивої та якісної роботи і європейського сприйняття творчості як джерела емоцій.
— Сьогодні Ваш напрям уже виходить за межі кондитерства: workshops, consulting, digital learning. Яким бачите наступний етап розвитку?
— Я не хочу ставити собі вузькі рамки. Мені близька ідея власної онлайн-школи та міжнародних навчальних програм, адже онлайн дає змогу ділитися знаннями незалежно від країни.
Моя велика мрія — створити творчий простір із особливою атмосферою, куди люди приходитимуть не лише за знаннями, а й за натхненням, спілкуванням та емоціями. Чи буде це школа, великий творчий центр або міжнародний авторський бренд — покаже час. Але сьогодні я вже не відкладаю ці ідеї «на потім». Я поступово рухаюся до них і хочу, щоб моя справа виходила за межі однієї країни.
— Наш проєкт називається «Ім’я без кордонів». Які кордони Вам уже вдалося подолати і що для Вас означає рухатися далі?
— Напевно, значно більше, ніж колись могла уявити. Географічний — коли залишила Україну і почала будувати життя в іншій країні. Мовний — коли довелося адаптуватися до німецької мови та нового середовища. Професійний — коли дозволила собі повернутися до творчості й перетворювати захоплення на власну справу.
А найскладнішими були внутрішні кордони: страх почати, сумніви, запитання до самої себе: «А чи справді в мене вийде?»
Сьогодні я вже перебуваю на іншому етапі. Найважливіший крок — від мрії до дії — я вже зробила. Тепер хочу рухатися далі: масштабувати свою творчість, розвивати освітній напрям, виходити на міжнародну аудиторію та створювати власні проєкти.
Для мене важливо власним прикладом показувати: новий етап можна розпочати незалежно від країни, віку чи обставин. Головне — одного дня перестати відкладати себе на «потім» і зробити перший крок.
Від редакції журналу MILLENIUM CLUB
«Ім’я без кордонів» — це про людей, які не дозволяють обставинам визначати межі своїх можливостей. Історія Наталі Радовінської — саме про це. Почавши новий етап життя в Німеччині, вона не залишила свою творчість у минулому, а перетворила її на новий професійний напрям — від улюбленої справи до майстеркласів, навчальних проєктів і планів створити міжнародний творчий простір.
Найважливіший крок — перестати лише мріяти й почати діяти — Наталя вже зробила. Сьогодні перед нею інше завдання: розширювати межі власної справи, виходити на нову аудиторію і дозволяти собі мислити масштабніше. Бо іноді здійснена мрія — це не фінал історії. Це лише точка, з якої починається наступний масштаб.
NATALIA RADOVINSKA: “FROM A DREAM TO MY OWN BUSINESS — I’VE ALREADY TAKEN THE MOST IMPORTANT STEP”
Sometimes a new country forces you to start practically from scratch. And sometimes it is precisely this “zero” that becomes the starting point for a much greater story. Natalia Radovinska has managed to turn her love of the art of confectionery into her own creative and educational venture in Germany, where she now runs online and in-person masterclasses and is developing new learning formats. Her story isn’t about waiting for the perfect moment. It’s about deciding to take action, drawing on her experience, talent and the opportunities offered by her new environment. Natalia has already taken the most important step – from dream to her own business. Now her goal is to move forward and scale up what she has already created.
— Natalia, you now live and run your business in Germany. How did your creative journey begin?
— It all began back in Ukraine. For years, I worked in the confectionery arts, creating cakes and desserts, whilst learning and honing my skills. Over time, I realised that I was interested not only in creating beautiful things with my own hands, but also in sharing my knowledge and showing people that creativity is accessible to everyone.
After moving to Germany, I had to start many things practically from scratch. At the same time, it was precisely this phase that helped me see my own future in a new light. That’s how my workshops came about — first in person, and then online. Today, this is no longer just an idea or a dream, but a direction I’m developing. It’s important to me to create a space where people not only learn, but also discover new possibilities within themselves.
— What was the most difficult thing after you moved, and what helped you turn your plans into reality?
— The hardest part was the feeling of starting life with a clean leaf: a new environment, language, and set of rules, and the absence of my usual social circle. Yet, I didn’t want to leave my knowledge and experience in the past.
For a long time, I told myself I would start “someday” – once I had more opportunities, confidence, and experience. Then I realised I could wait forever for that “someday.” So, at a certain point, I simply decided to take action – even though I was scared, and even though things weren’t perfect yet.
Today, when I see the people at my masterclasses – witnessing their results and emotions – I realise I made the most important decision of all: I allowed myself not just to dream, but to but to make my plans a reality.
— “Let’s create beauty around us” – those are the words from your profile. Has this become your philosophy of life?
— Exactly. For me, beauty isn’t just about desserts. It can be found in flowers, a table setting, the atmosphere of a gathering, or a kind word.
I want to do more than just create something beautiful; I want to share that feeling with others. If my work brings a smile to someone’s face, evokes an emotion, or inspires them to create something themselves, then I know I am doing exactly what I am meant to do.
— In your masterclasses, what is more important: passing on the technique or giving a person the feeling that “I can do this too”?
— Both are important. I try to explain the technique in a simple and structured way, so that people understand not only what to do, but also why.
But above all, I want to instil a belief in their own abilities. I’ve made mistakes myself, had my doubts, and been dissatisfied with the result. That’s why I explain: if it doesn’t turn out quite as perfect as in the picture the first time round, it doesn’t mean you’re not capable of doing it.
For me, the most rewarding moment is when, after a workshop, someone looks at their work and says: “I did that myself!”
— How does a German audience receive your work?
— I see a genuine interest in and respect for handcrafted creative work. People appreciate not only the finished product, but also the process itself.
In Ukraine, the art of confectionery is highly developed; competition is fierce, and great attention is paid to complexity, detail and a flawless appearance. In Germany, I sense more of an interest in the experience itself: trying something new, spending time creatively, and enjoying oneself.
I relate to the combination of these approaches: the Ukrainian love for beautiful, high-quality work and the European perception of creativity as a source of emotion.
— Today, your business has already expanded beyond confectionery to include workshops, consultancy and digital learning. How do you envisage the next stage of your development?
— I don’t want to limit myself. I’m drawn to the idea of running my own online school and international educational programmes, because the online format allows me to share knowledge regardless of country.
My big dream is to create a creative space with a special atmosphere, where people will come not only for knowledge, but also for inspiration, social interaction and emotional experiences. Whether it will be a school, a large creative centre or an international personal brand – only time will tell. But today, I’m no longer putting these ideas off “until later”. I’m gradually moving towards them and want my work to extend beyond the borders of a single country.
— Our project is called “A Name without Borders”. What barriers have you already managed to overcome, and what does moving forward mean to you?
— Probably far more than I could ever have imagined. Geographically – when I left Ukraine and began to build a life in another country; linguistically – when I had to adapt to the German language and a new environment; professionally – when I allowed myself to return to creativity and turn my passion into my own business.
But the most difficult boundaries were the ones within me: the fear of getting started, the doubts, the questions I asked myself: “Will I really be able to do this?”
Today, I’m already at a different stage. I’ve already taken the most important step — from dream to action. Now I want to move forward: to scale up my creative work, develop my educational initiatives, reach an international audience and create my own projects.
It’s important for me to lead by example: you can start a new chapter regardless of your country, age or circumstances. The main thing is to stop putting yourself off until “later” one day and take that first step.
From the Editorial Board of MILLENIUM CLUB
“A Name without Borders” is about people who do not allow circumstances to limit their potential. Natalia Radovinska’s story is a perfect example of this. Having embarked on a new chapter of her life in Germany, she did not leave her creative pursuits behind, but transformed them into a new professional direction – from her passion to masterclasses, educational projects and plans to create an international creative space.
Natalia has already taken the most important step: to stop merely dreaming and start taking action. Today, she faces a different challenge: to expand the boundaries of her own business, reach out to a new audience and allow herself to think on a larger scale – because sometimes, a dream which came true is not the end of the story. It is merely the starting point for the next stage.