Сьогодні ми говоримо з Ольгою — психотерапевткою, фахівчинею зі змінених станів свідомості, яка долучилася до інноваційного проєкту групової кетамін-асистованої терапії для ветеранів. Її досвід — на перетині науки, глибинної практики та відповідальності за майбутнє психологічного здоров’я України.

Ольго, Ви працюєте з найскладнішими психологічними станами. Що саме сьогодні спонукало Вас взяти участь у проєкті групової кетамін-асистованої терапії для ветеранів?
Як енерготерапевтка я багато років досліджую змінені стани свідомості. Я навчалася і в зарубіжних університетах, і в носіїв традиційних практик — зокрема у шаманів. Паралельно проходила самоосвіту й вела практику. Добре знаю, які можливості для зцілення відкривають змінені стани та так звані «рослини-цілителі». У багатьох країнах ці підходи вже інтегровані в систему психотерапії. В Україні ж ми лише починаємо робити перші кроки в цьому напрямку.
Тому коли я дізналася про проєкт групової кетамін-асистованої терапії для ветеранів, організований благодійною організацією Heal Ukraine Trauma, я відчула чіткий імпульс: мені потрібно бути частиною цього процесу. Це мій поклик і моя відповідальність.
Я щодня бачу людей, які вижили, але не живуть. Ветеранів, у яких тіло вже вдома, а нервова система — все ще на війні. Цивільних, які не були на фронті, але живуть із роками страху, втрат, нічних тривог, із постійним відчуттям, що життя звузилося до виживання. Ще задовго до повномасштабного вторгнення я шукала способи допомагати ефективніше: вивчала психотерапію, тілесну та енергетичну роботу, травматерапію, розстановки. Я знаю: класичній терапії часто потрібні роки, щоб дістатися до кореня болю, і ще стільки ж — щоб щось у ньому змінити.
Медикаментозне лікування, за визнанням самих психіатрів, зазвичай лише приглушує симптоми. Воно не повертає людині контакт із собою. До того ж ефект більшості препаратів накопичувальний — на дію потрібно чекати тижнями. Є й стани, які взагалі не піддаються лікам або терапії, зокрема резистентна депресія.
І ось тут з’являється можливість.
Кетамін-асистована терапія — це шанс. Шанс на справжнє розморожування. На те, щоб зняти броню, у якій людина жила місяцями або роками. Щоб відчути: я — більше, ніж моя травма. І саме з цього місця вже може початися глибока терапевтична робота.
Але це не тільки про метод. Це — про відповідальність. Бо після війни матимемо не одну «групу постраждалих», а суспільство людей у складних психологічних станах. Якщо не почнемо вкладатися в глибокі підходи вже зараз — доведеться розплачуватися дорожче: через розпади сімей, залежності, вигорання, суїциди.
Чим же кетамін-асистована терапія принципово відрізняється від класичної психотерапії та медикаментозного лікування?
Поясню просто. Класична психотерапія — це шлях. Медикаменти — це опора. А кетамін-асистована терапія — це міст. Міст, який дозволяє перейти туди, куди інакше не дістатися.
Коли людина в ПТСР чи депресії, її мозок буквально застрягає. Спогади, реакції, біль повторюються. У цьому стані навіть правильні слова терапевта не доходять. Кетамін у терапевтичному, контрольованому форматі створює паузу, знижує інтенсивність емоційної реакції, відкриває нову перспективу. І саме тоді починає працювати психотерапія — глибше й точніше.
Але я завжди підкреслюю: це не магія й не «рішення за одну сесію». Без підготовки, професійного супроводу і подальшої інтеграції — це просто досвід. У поєднанні ж із терапією — це точка реальної внутрішньої трансформації.
Наразі в Україні цю терапію ветерани отримують безкоштовно. Як побудована модель проєкту і чому підтримка спонсорів є критично важливою?
Сьогодні ми стоїмо перед стратегічним і моральним вибором. Ветерани вже заплатили — здоров’ям, кар’єрою, стосунками. Якщо ми не допоможемо зараз — доведеться платити потім: залежностями, суїцидами, втратою працездатності.
Груповий формат посилює ефект і робить терапію масштабованою. Але навіть якщо терапевти працюють без гонорару — витрати залишаються: медична команда, обстеження, допуски, ліцензії, обладнання, супровід, аналіз ефективності.
Тому я шукаю партнерів і спонсорів, які готові долучитися до запуску та підтримки ветеранських терапевтичних груп. Це не благодійність «для когось». Це — інвестиція в психологічну стійкість цілої країни.

Від редакції. Щиро дякуємо Вам за глибоку та змістовну розмову. Ваш підхід, відкритість до інновацій та людяність надихають і дають надію на відновлення — не лише окремих людей, а й усього суспільства. Бажаємо Вам нових сил, підтримки та світла на цьому важливому шляху!

OlGa TravІna: Ketamine-Assisted Therapy as a Chance to Restore a Person’s Connection with Themselves

Тoday we are speaking with Olga Travіna, an energy therapist and specialist in altered states of consciousness who has joined an innovative group ketamine-assisted therapy project for veterans. Her work exists at the intersection of science, deep therapeutic practice, and responsibility for the future of Ukraine’s mental health.

— Olga, you work with some of the most complex psychological conditions. What motivated you to take part in the group ketamine-assisted therapy project for veterans?
— As an energy therapist, I have spent many years exploring altered states of consciousness.
I studied both at international universities and with bearers of traditional practices, including shamans. Alongside this, I pursued independent study and maintained an active practice. I understand well the healing
potential that altered states and so-called “plant teachers” can offer. In many countries, these approaches are already integrated into psychotherapeutic systems. In Ukraine, however, we are only beginning to take the first steps in this direction.
That is why, when I learned about the group ketamine-assisted therapy project for veterans organized by the charitable foundation Heal Ukraine Trauma, I felt a clear inner impulse: I needed to be part of this process. It is my calling and my responsibility.
Every day I see people who have survived—but are not truly living. Veterans whose bodies are home, while their nervous systems remain at war. Civilians who were never on the front lines, yet live with years of fear, loss, nighttime anxiety, and the constant feeling that life has narrowed down to mere survival.
Long before the full-scale invasion, I was already searching for more effective ways to help. I studied psychotherapy, somatic and energy work, trauma therapy, and systemic constellations. I know that classical therapy often requires years to reach the root of pain—and just as many years to change it.
Medication, as psychiatrists themselves acknowledge, usually only suppresses symptoms. It does not restore a person’s connection with themselves. Moreover, the effects of most medications are cumulative and require weeks to take hold. There are also conditions that do not respond to medication or traditional therapy at all, such as treatment-resistant depression.
And this is where a new possibility emerges. Ketamine-assisted therapy is a chance-a chance for true thawing. A chance to remove the armor in which a person may have lived for months or even years. A chance to feel: I am more than my trauma. And it is precisely from this place that deep therapeutic work can truly begin.
But this is not only about a method. It is about responsibility. After the war, we will not be facing a single “affected group,” but an entire society living with complex psychological conditions. If we do not begin investing in deep, effective approaches now, the cost later will be far greater—through family breakdowns, addictions, burnout, and suicides.
— How does ketamine-assisted therapy fundamentally differ from classical psychotherapy and medication?
— I will explain it simply. Classical psychotherapy is a journey. Medication is a support. Ketamine-assisted therapy is a bridge—a bridge that allows a person to reach places that are otherwise inaccessible.
When someone is in PTSD or depression, the brain becomes stuck. Memories, reactions, and pain repeat themselves. In such a state, even the right words from a therapist often cannot reach the person. Ketamine, used in a therapeutic and carefully controlled setting, creates a pause. It reduces the intensity of emotional reactions and opens a new perspective. And it is precisely then that psychotherapy begins to work—more deeply and more precisely.
However, I always emphasize: this is not magic, and it is not a “one-session solution.” Without preparation, professional support, and proper integration afterward, it remains just an experience. Combined with therapy, it becomes a point of real inner transformation.
— At present, veterans in Ukraine receive this therapy free of charge. How is the project structured, and why is sponsor support critically important?
— Today we stand before both a strategic and a moral choice. Veterans have already paid—with their health, their careers, and their relationships. If we fail to help now, we will pay later—through addictions, suicides, and loss of working capacity.
The group format enhances the therapeutic effect and makes the approach scalable. But even if therapists work without fees, significant costs remain: medical teams, examinations, permits, licenses, equipment, supervision, and effectiveness analysis.
That is why I am seeking partners and sponsors who are ready to support the launch and continuation of veteran therapy groups. This is not charity “for someone else.” It is an investment in the psychological resilience of an entire country.

We sincerely thank you for this deep and meaningful conversation. Your approach, openness to innovation, and profound humanity inspire hope for recovery—not only for individuals, but for society as a whole.
We wish you strength, support, and light on this important path.