Почесна професор ОАС, к.м.н., доктор натуральної/комплементарної медицини, старша викладачка Дрезденського інституту дистанційної освіти
Наталія ФІР розповідає про практику інтегративної медицини в Україні, ефективні методики, перспективи розвитку та конкретні кроки для лікарів і пацієнтів.

Пані Наталіє, добрий день. Раді вітати Вас на сторінках міжнародного журналу MILLENIUM CLUB. Як Ви оцінюєте роль інтегративної медицини сьогодні?
Інтегративна медицина — це підхід, який поєднує доказову традиційну медицину з комплементарними методиками, тобто такими, що доповнюють основне лікування. Головна відмінність від конвенційної медицини в тому, що ми шукаємо першопричини захворювання, а не лише усуваємо симптоми. Лікар оцінює пацієнта комплексно, поєднуючи медикаментозну терапію, фізіотерапію, нутриціологію, психоемоційну підтримку та тілесні методики. Це дозволяє ефективніше контролювати хронічні стани, знижувати рівень стрес і покращувати якість життя.
Які методики комплементарної медицини мають найкращу доказову базу і коли їх варто застосовувати?
Є кілька напрямків, які показали стабільно позитивні результати:

1. Тілесно-рухові та мануальні практики: йога, тай-чи, лікувальна фізкультура, масаж, остеопатія. Вони ефективні при хронічному болі, втомі та стресі. Дослідження підтверджують поліпшення фізичного стану, зменшення болю та покращення самопочуття. Важливо, щоб інструктор мав належну кваліфікацію.
2. Психоемоційна підтримка: медитація, усвідомленість (mindfulness), гіпноз. Вони корисні при хронічних захворюваннях із вираженим стресовим компонентом і після завершення основного лікування, як допоміжна терапія.
3. Трав’яні засоби та фітотерапія: можуть бути ефективними доповнення до стандартної терапії. Водночас важливо враховувати взаємодію з ліками та якість препаратів.
   Як виглядає практика інтегративного лікаря?
   Перш за все лікар оцінює пацієнта всебічно: стан здоров’я, спосіб життя, харчові звички, стресові чинники. Далі разом з пацієнтом визначає цілі лікування, обирає методи й оцінює ризики та переваги. Моніторинг і адаптація плану — ключові етапи.
   Рекомендації щодо харчування, фізичної активності, сну, стрес-менеджменту стають частиною терапії. Етичність і доказовість — основа інтегративної практики: використовуються лише безпечні доповнення до традиційної медицини.
   Які драйвери, на Вашу думку, найбільше сприятимуть розвитку інтегративної медицини в Україні найближчі 5–10 років?
4. Телемедицина та eHealth-платформи — доступність консультацій у віддалених регіонах.
5. Носимі пристрої та дистанційний моніторинг — персоналізація програм руху, сну та реабілітації.
6. Персоналізована медицина (геноміка, мікробіом, нутрігеноміка) — точне підбирання дієтичних і нутрієнтних інтервенцій.
7. Цифрова терапія (DTx) та мобільні застосунки — масштабовані програми поведінкових втручань.
8. Мобільні клініки та мультидисциплінарні хаби — підвищення доступності первинної допомоги та фізіотерапії у громадах.
9. Освіта та стандарти для лікарів — підвищення кваліфікації, міждисциплінарні програми та клінічні стажування.
   Які практичні кроки можна зробити вже зараз?
10. Запустити одну цифрову програму, спрямовану на зниження болю або розвиток усвідомленості, та інтегрувати її в пацієнтський маршрут.
11. Пілотно використовувати прості носимі датчики для групи хронічних пацієнтів.
12. Налагодити співпрацю з одним-двома фахівцями (психолог, нутриціолог, фізіотерапевт) і прописати спільні клінічні алгоритми.
13. Брати участь у місцевих або національних ініціативах з цифровізації охорони здоров’я.
    Що б порадили лікарям, які прагнуть працювати інтегративно?
    Навчатися, об’єднуватися з колегами в мультидисциплінарні команди, дотримуватися клінічної документації, пояснювати пацієнтам усі процеси та ризики, оцінювати результати і залишатися етичними. Інтегративна медицина допомагає, але не є панацеєю.

Від редакції

Дякуємо Наталії Фір за змістовне інтерв’ю та практичні поради, які допомагають краще зрозуміти, як інтегративна медицина розвивається в Україні та що вона може дати пацієнтам уже сьогодні.

NATALIIA FIR ON INTEGRATIVE MEDICINE IN UKRAINE: COMBINING TRADITIONAL SCIENCE, COMPLEMENTARY METHODS AND MODERN TECHNOLOGIES

Nataliia FIR, an honorary professor of the Oxford Academic Union of the European Medical Academy, PhD in Medicine, doctor in natural/complementary medicine and senior lecturer at the Dresden Institute for Distance Education, discusses the practice of integrative medicine in Ukraine, effective methods, prospects for development, and specific steps for doctors and patients.

Mrs. Nataliia, good afternoon. We are pleased to welcome you to the pages of the international magazine MILLENIUM CLUB. How do you assess the role of integrative medicine today?
Integrative medicine is an approach that combines evidence-based traditional medicine with complementary techniques, i.e. those that supplement the main treatment. The main difference from conventional medicine is that we look for the root causes of the disease, rather than just eliminating the symptoms. The doctor assesses the patient comprehensively, combining drug therapy, physiotherapy, nutrition, psycho-emotional support, and bodily techniques. This allows for more effective control of chronic conditions, reduces stress levels, and improves quality of life.
Which complementary medicine techniques have the best evidence base and when should they be used?
There are several areas that have shown consistently positive results:

1. Physical and manual practices: yoga, tai chi, therapeutic physical training, massage, osteopathy. These are effective for chronic pain, fatigue and stress. Studies confirm improved physical condition, reduced pain and improved well-being. It is important that the instructor is properly qualified.
2. Psycho-emotional support: meditation, mindfulness, hypnosis. These are useful for chronic diseases with a pronounced stress component and after completion of the main treatment, as an adjunct therapy.
3. Herbal remedies and phytotherapy: these can be effective additions to standard therapy. At the same time, it is important to consider interactions with medications and the quality of the preparations.
   What does the practice of an integrative doctor look like?
   First, the doctor assesses the patient comprehensively: health status, lifestyle, eating habits, stress factors. Then, together with the patient, they determine the treatment goals, select methods, and assess the risks and benefits. Monitoring and adapting the plan are key steps.
   Recommendations regarding nutrition, physical activity, sleep, and stress management become part of the therapy. Ethics and evidence-based practice are the foundation of integrative medicine: only safe supplements to traditional medicine are used.
   What drivers do you think will contribute most to the development of integrative medicine in Ukraine over the next 5–10 years?
4. Telemedicine and eHealth platforms — accessibility of consultations in remote regions.
5. Wearable devices and remote monitoring — personalisation of exercise, sleep and rehabilitation programmes.
6. Personalised medicine (genomics, microbiome, nutrigenomics) — precise selection of dietary and nutrient interventions.
7. Digital therapy (DTx) and mobile applications — scalable behavioural intervention programmes.
8. Mobile clinics and multidisciplinary hubs — improving access to primary care and physiotherapy in communities.
9. Education and standards for doctors — professional development, interdisciplinary programmes and clinical internships.
   What practical steps can be taken right now?
10. Launch a single digital programme aimed at reducing pain or developing awareness, and integrate it into the patient pathway.
11. Pilot simple wearable sensors for a group of chronic patients.
12. Establish cooperation with one or two specialists (psychologist, nutritionist, and physiotherapist) and prescribe joint clinical algorithms.
13. Participate in local or national initiatives on digitalisation of healthcare.
    — What advice would you give to doctors who want to work in an integrative manner?
    Learn, team up with colleagues in multidisciplinary teams, stick to clinical documentation, explain all processes and risks to patients, evaluate results, and stay ethical. Integrative medicine helps, but it’s not a cure-all.

From the editors:

We would like to thank Nataliia Fir for her insightful interview and practical advice, which helps us better understand how integrative medicine is developing in Ukraine and what it can offer patients today.