Військовослужбовиця з Сумщини — Валерія ОХТИРЧАНКА — завжди вірила, що стане співачкою. Коли наважилася змінити своє життя? Чому відмовилася від «модного» псевдоніма? І як виховує маленького сина? Подробицями свого особистого та творчого життя виконавиця поділилася у нашому інтерв’ю.

— Валеріє, коли почалося повномасштабне вторгнення, Ви перебували у декретній відпустці. Як вирішили стати військовослужбовицею?
— Я стала військовослужбовицею ще задовго до повномасштабного вторгнення. Ще у 17 років вступила у вищий військовий навчальний заклад, склала присягу на вірність українському народові, пройшла курс молодого бійця і стала курсанткою. У 2012 році мій курс випустили достроково із військової академії під час Революції гідності, і я отримала перше офіцерське звання молодшого лейтенанта. А вже у 2014 році я доброволицею поїхала в зону АТО. Було декілька ротацій, отримання статусу УБД.
Далі — материнство і відпустка по догляду за дитиною. Після повномасштабного вторгнення в мене була можливість еміграції, бо маю багато друзів за кордоном. З урахуванням того, що за фахом я військовий перекладач і знаю декілька іноземних мов, переїзд до іншої країни не був би проблемою. Проте свідомо прийняла рішення підписати контракт і знову повернутися на службу. Оскільки я дуже сильно відчуваю зв’язок з рідною землею, тільки тут можу надихатися і творити.
Мій син живе разом зі мною, і я вважаю, що це правильно, що він зростає саме в Україні. Він виросте справжнім патріотом, воїном з чіткими принципами та розумінням сучасної історії України, бо бачив її на власні очі. Саме зараз формується нова генерація нездоланних сильних українців, які будуть відбудовувати нашу країни та формувати справжню демократію і справедливість у майбутньому на рідній землі.
— Як давно Ви займаєтеся музикою?
— Я співала змалечку. Але співачкою стала після початку повномасштабного вторгнення. Тоді я зрозуміла, що настав час змінювати своє життя і саме через силу слова та музики надихати український народ на боротьбу з окупантами і перемогу України.
У березні 2022 року випустила першу авторську пісню — «Хоп ля-ля-ля, немає москаля». У той час більшість відомих співаків залишили Україну, я ж записала на студії свою першу професійну пісню, яка сьогодні відома усім військовим. Саме через неї мої сторінки в соціальних мережах довго перебували в тіньовому бані. На сьогодні я написала і випустила вже 20 авторських пісень, багато з яких стали справжніми хітами серед військових.
— Як обрали сценічний псевдонім? Про що Ваша пісенна творчість зараз?
— Мій сценічний псевдонім з’явився у 2022 році, коли почала представляти на загал свої авторські пісні. Тоді постало питання самопрезентації. Я самостійно прийняла рішення називатися «Охтирчанкою». Я приїхала в Київ у 17 років для вступу у вищий військовий навчальний заклад. І дуже часто про мене говорили: «Валерія, яка із Охтирки». Дехто із мого колишнього близького оточення зазначав, що такий псевдонім не модний або навіть провінційний. Я ж маю абсолютно протилежну думку. Аналізуючи список номінованих артистів на музичні премії «Музвар» чи «Megogo», можна помітити та підрахувати, що здебільшого артисти оби-рають псевдоніми іншомовного походження та, зазвичай, використовують латиницю для його написання. Напевно, завдяки модній «обгортці», вони хочуть здаватися кращими. Протягом десятиліть панувала думка, що використання іноземних літер є запорукою дороговартості, трендовості, солідності та популярності продукту, зокрема, і в музичній сфері. Особисто я вважаю, що це докорінно неправильно. Оскільки саме артисти — співаки, музиканти, танцюристи, актори — формують українську культуру, тренди та музичні смаки. На нас покладена величезна відповідальність — бути медіаторами та трансляторами, візуалізаторами та творцями продукту, який будуть сприймати мільйони глядачів та слухачів. Якщо успіх починається з «крутої» англомовної назви, то суспільство несвідомо вводиться в оману та орієнтується на західні цінності. Моя ж мета — створити тренд рідного краю та української культури. Напевно, це прослідковується в текстах моїх пісень.
— Нещодавно Вас визнали «Співачкою року – 2025» у проєкті «Україна єдина» від Millenium Business Club! Що означає ця відзнака для Вас?
— Особливо приємно отримувати визнання від успішних, поважних та компетентних представників українського суспільства. Це справді мотивує і надалі займатися творчістю та поповнювати українську музичну скарбничку новими піснями. Ця нагорода стимулює мене розвиватися, самоудосконалюватися та плідно працювати надалі для своїх слухачів.
— Що побажаєте нашим читачам?
— У цей складний час для нашої держави, коли усі втомилися, бажаю не втрачати віри та надії. Радіти тому, що ми маємо. Змінюватися на краще самим, і прагнути змінити на краще все довкола себе. На мою думку, зараз необхідно бути добрішими та допомагати тим, хто особливо цього потребує: ветеранам, які зазнали поранень, дітям, які втратили батьків під час війни. Бути справедливими до інших та усвідомити, що від кожного залежить наше завтра, майбутнє наших дітей. Не ігнорувати суспільно важливі проблеми, а самостійно спробувати щось покращити, створювати нові ініціативи, об’єднуватися. А головне — ніколи не переставати мріяти, бо мрії обов’язково здійсняться.