Лілія СТАДНІК — художниця та мисткиня з Херсона, яка поєднує традиції й сучасність. Вона не лише малює, а й надихає та розвиває цінності дітей та дорослих. Її авторська онлайн-галерея «Столярка» допомагає зберегти світ мистецтва у часи війни.
— Ви стали учасницею проєкту «З Україною в серці». Які сенси вкладаєте у мистецтво в цей непростий для країни час?
— Моя діяльність спрямована на підтримку українських родин за кордоном через інтеграцію в нове середовище завдяки едукації — розвитку знань, навичок і цінностей, зокрема через мистецтво. Програма арттерапії допомагає дітям у формі гри пізнавати світ, розвивати творче, емоційне й соціальне сприйняття, що сприяє їхній адаптації.
Проєкт «З Україною в серці» — спосіб донести світу, що навіть у час війни ми плекаємо й популяризуємо українську культуру. Ми демонструємо, що українці — нація героїв, здатних до спротиву та згуртованості, де важливу роль відіграють і діти.
— Ваші картини створюють особливий настрій. Як виникає ідея нового полотна?
— Ідеї народжуються через процес самопізнання — це спосіб передати почуття й емоції мовою фарб. Найчастіше пишу пейзажі та портрети. У творчості для мене головне — той внутрішній стан, що занурює у світ акварелі чи олії, наповнює змістом і допомагає залишатися в ресурсі. Атмосфера — в середині нас, незалежно від того, що зображаю: скіфські кургани, шум вітру чи постаті українських діячів.
— Чим для Вас є онлайн-галерея «Столярка» і як вона з’явилась?
— Ідея «Столярки» жила в мені з дитинства — ще з одинадцяти років, коли я вперше спробувала різьблення й випалювання по дереву. Після тривалої перерви мрія ожила: я створила простір, де кожен може повірити в себе.
«Столярка» — це про креативність і довіру: до себе, до процесу, до вчителя. Тут, як в оркестрі, кожен навчається «грати» на столярних інструментах, створюючи унікальні речі з частинкою щастя. У добу цифрових технологій важливо зберегти баланс і не втратити ремесла, що формують нашу ідентичність — столярство, ткацтво, гончарство, писанкарство. Вони — про майбутнє української культури та економіки.
— Ви проводите майстеркласи для дітей і дорослих. Що найцінніше в цьому процесі?
— Моя місія — допомагати людям відкривати світ краси та духовності через творчість. Під час занять діти й дорослі не лише опановують мистецькі техніки, а й пропрацьовують свої страхи, знаходять внутрішню силу. Я створюю атмосферу, де кожен почувається, як вдома. Найцінніше — бачити щирі емоції в очах учнів, їхні усмішки, натхнення. Це окриляє і наповнює сенсом.
— Чи є у Вас улюблений жанр — портрет, пейзаж чи, можливо, натюрморт?
— Особливо мене захоплюють портрети. Це як музика — важливо не лише відтворити схожість, а й передати настрій, що зачепить глядача. Чим більше пізнаю людей, тим сильніше прагну писати саме портрети — це своєрідна метаморфоза через мистецтво.
— Яку емоцію або думку Ви хочете залишити в серці глядача?
— Хочу, щоб зачепило — щоб у кожного виник відгук, навіть якщо складно пояснити, чому саме. Головне — залишити слід у серці й нагадати, що мистецтво лікує і є вічним.
paint.liliyastadnik@gmail.com
@Lilia_Stadnik (telegram)
+380506402044
ARTIST LILIIA STADNIK: “OUR IDENTITY LIVES IN THE PROCESS OF CREATION”
Liliia Stadnik is an artist from Kherson who combines tradition and modernity. She not only paints, but also inspires and develops the values of children and adults. Her online gallery “Carpentry” (“Столярка”, “Stoliarka”) helps to preserve the world of art in times of war.
— You became a participant in the project “With Ukraine in the Heart”. What meanings do you put into art in this difficult time for the country?
— My activities are aimed at supporting Ukrainian families abroad through integration into a new environment through education – the development of knowledge, skills and values, in particular through art. The art therapy programme helps children to learn about the world through play, develop creative, emotional and social perception, which contributes to their adaptation.
The project “With Ukraine in the Heart” is a way to tell the world that even in times of war we are cherishing and promoting Ukrainian culture. We are demonstrating that Ukrainians are a nation of heroes, capable of resistance and unity, where children play an important role.
— Your paintings create a special mood. How do you come up with the idea for a new canvas?
— Ideas are born through the process of self-knowledge — it is a way to convey feelings and emotions in the language of colours. Most often I paint landscapes and portraits. In creation, the main thing for me is that inner state that immerses me in the world of watercolours or oils, fills me with meaning and helps me stay in the resource. The atmosphere is inside us, regardless of what I depict: Scythian mounds, the sound of the wind or the figures of Ukrainian personalities.
— What is the online gallery “Stoliarka” for you and how did it come about?
— The idea of “Stoliarka” has been in my mind since childhood – since I was eleven years old, when I first tried wood carving and burning. After a long break, the dream came to life: I created a space where everyone can believe in themselves.
“Stoliarka” is about creativity and trust: in themselves, in the process, in the teacher. Here, like in an orchestra, everyone learns to “play” carpentry tools, creating unique things with a bit of happiness. In the age of digital technologies, it is important to maintain balance and not lose the crafts that shape our identity – carpentry, weaving, pottery, Easter egg making. They are about the future of Ukrainian culture and economy.
— You hold masterclasses for children and adults. What is the most valuable thing about this process?
— My mission is to help people discover the world of beauty and spirituality through creativity. During the classes, children and adults not only learn artistic techniques, but also work through their fears and find inner strength. I create an atmosphere where everyone feels at home. The most valuable thing is to see sincere emotions in the eyes of the students, their smiles, inspiration. It inspires and fills with meaning.
— Do you have a favourite genre – portraiture, landscape or perhaps still life?
— I am especially fascinated by portraits. It’s like music – it’s important not only to reproduce the likeness, but also to convey a mood that will touch the viewer. The more I get to know people, the more I want to paint portraits – it’s a kind of metamorphosis through art.
— What emotion or thought do you want to leave in the viewer’s heart?
— I want it to touch – I want everyone to respond, even if it is difficult to explain why. The main thing is to leave a mark in the heart and remind them that art heals and is eternal.