Клінічна психологиня, медик за освітою, визнана волонтерка Тетяна ЧОРНА робить велику справу щодня. Вона допомагає родинам наших героїв, організовує активні збори та, головне, вирішила допомогти будувати українську православну церкву в місті Ізмаїл. У цьому інтерв’ю ви дізнаєтеся, що надихає нашу гостю та до чого вона закликає.

— Пані Тетяно, Ваша волонтерська діяльність вражає масштабами! З чого вона почалась? Які були перші кроки?

— Моє волонтерство розпочалося ще в дитинстві. Я усвідомила, що можу і хочу допомагати, бачити результати своїх дій. Це була допомога будь-якій нужденній людині чи тварині. Це мене надихало та мотивувало рухатися далі. Згодом я почала підтримувати дітей з інвалідністю, малозабезпечені родини тощо. У зрілому віці, з початком повномасштабної війни, майже 99% моєї допомоги було спрямовано на ЗСУ.

— А як Ви прийшли до ідеї будівництва церкви?

— Ця ідея виникла також із початком війни. Я не вважаю себе дуже релігійною, але завжди вірила в Бога та з дитинства розуміла, що до церкви треба ходити. Заглибившись у питання православної церкви, я зрозуміла, що наші храми вже давно проводять богослужіння українською мовою. Тоді прийшло усвідомлення будівництва українського храму. У той момент я зустріла знайому, яка повідомила, що в нас є приміщення та капелан. Ми розпочали з невеличкої каплички, адже наша громада не дуже активно долучається до ініціативи. Коли потенційні меценати запитують мене, що потрібно, я відповідаю: «Нам потрібно все!»

Я ніколи не була публічною особою та не афішувала свої ініціативи. Наразі прагну залучити кожного, хто може допомогти нам, хто може просувати наш рух на більш якісний та високий рівень. На жаль, не можу публічно надати контакти капелана, доводиться бути стриманою. Проте всі збори на будівництво ведуться абсолютно прозоро, ми на цьому нічого не заробляємо, тож долучайтеся!
— З якими викликами Ви зараз стикаєтесь у своїх проєктах?

— Найбільша проблема — це фінансування, оскільки більшість наших меценатів з поважних причин припинили участь у процесі. Зараз наша церква розташована в дуже аварійному приміщенні, і це питання також потребує вирішення. Ми прагнемо створити нову капличку на новій території з гарним оздобленням, бажано без посередників, а напряму через виробників у всіх будівельних питаннях.

— Пані Тетяно, впевнені, що завдяки цій публікації Ви знайдете потрібних людей, виробників та небайдужих містян, які прагнуть долучитися до Вашої ініціативи побудови української православної церкви в місті Ізмаїл! Дякуємо за Ваші зусилля! Яким буде Ваш заклик?

— Дякую! Один мій товариш якось сказав, що всюди встигнути неможливо, треба зосередитися на своїй справжній місії. Я для себе її вже зрозуміла в розмові з капеланом, бо наша справа — створення церкви для людей, які приходять до нас.

З міркувань безпеки, звісно, я не можу надати контакти нашого капелана, проте можете бути впевнені, що через мої контакти всі, хто долучиться до будівництва, отримають прозорість своїх внесків. Я дуже вдячна всім, хто підтримує нашу церкву, хто приходить на богослужіння, знаходить віру в собі та передає її іншим.

TETYANA CHORNA: “OUR MISSION IS TO BUILD A CHURCH FOR THOSE WHO SEEK IT”

Аclinical psychologist by profession, a trained medic by education, and a dedicated volunteer recognized by many—Tetyana Chorna is a woman of action. Every day, she supports the families of Ukrainian defenders, organizes vital fundraising efforts, and most recently, took on an inspiring mission: to help build a Ukrainian Orthodox church in the city of Izmail. In this heartfelt conversation, she shares what moves her forward and the message she hopes to pass on.

— Ms. Chorna, your volunteer work is both impressive and inspiring. How did it all begin? What were your first steps?
— I think my journey began in childhood. From a young age, I felt a deep desire to help—to do something meaningful and see the results of my actions. I helped anyone who needed it—people, animals, strangers. That gave me purpose and motivation. As I grew older, I began supporting children with disabilities, families in difficult situations, and eventually, when the full-scale invasion began, almost all my efforts—about 99%—went toward helping Ukraine’s Armed Forces.

— How did the idea of building a church come about?
— It, too, emerged during the war. I wouldn’t call myself deeply religious, but I’ve always believed in God and felt that going to church was important. As I began to learn more about the Ukrainian Orthodox Church, I realized that many services had long been held in Ukrainian. It was then that the awareness of building a Ukrainian church truly emerged. Around the same time, I met a friend who told me we had a space and a chaplain. That’s how it started—with a tiny chapel. Our community isn’t very active yet, but we’re moving forward. When people ask me what we need, I say, “Everything!”
I’ve never been someone who seeks the spotlight. I used to keep my initiatives quiet, but now I understand the importance of involving others—people who can help, people who can elevate this mission. For safety reasons, I can’t share our chaplain’s contact information publicly. But I can assure everyone: every donation, every contribution is handled with full transparency. We earn nothing from this—it’s all for the future church. So please, join us!

— What challenges are you currently facing in the process?
— The biggest issue, as you might guess, is funding. Many of our former donors have had to step back, and the space we’re using now is in extremely poor condition—it’s frankly unsafe. Our goal is to build a new chapel on a new site, with beautiful finishing touches. Ideally, we’d like to work directly with manufacturers, avoiding intermediaries wherever possible, especially for construction materials and work.

— We truly hope that through this publication you’ll reach the right people—supporters, partners, or simply caring individuals who want to help build a Ukrainian Orthodox church in Izmail. What would you like to say to them?
— Thank you. One of my friends once said that you can’t do everything—you have to focus on your true calling. And I found mine in a conversation with our chaplain. Our mission is to create a church for the people who come to us.
Of course, due to safety reasons, I cannot share the chaplain’s contact details. But I want everyone to know that if you connect with us through my contacts, your support will be received openly, respectfully, and transparently. I’m endlessly grateful to everyone who supports our church—those who attend our services, those who find faith within themselves and pass it on to others.