І це істина, яку сьогодні відчуває кожний українець. Бо чи не в кожного є герої, які на жаль, повернулись додому на щиті…
Безумовно, це біль, але водночас і стан, коли ти пишаєшся не тільки тими, хто сьогодні боронить наші кордони, а й тими, хто вже зможе це робити лише з висоти небес.

Співає небо пісню про прощання,
Про дні, що зникнуть разом із дощем.
В природі все затихло до світання,
Рядки застигли ненаписаних поем.
В. Воліков

Вже з небес нам допомагатиме душа Володимира Волікова – відомого на всю Україну лікаря-кардіолога, бойового медика, неймовірно талановитого, яскравого чоловіка, відданого своїй справі, який з початку повномасштабного вторгнення змінив білий халат на військову форму.
Пан Володимир не просо рятував життя наших захисників на передовій, а й навчав бійців та парамедиків тактичній медицині. Він намагався передати якомога більше знань та практичних навичок, аби якомога більше захисників нашої держави залишились живими.
Володимир був прикладом для багатьох своїх побратимів, про нього казали, що він дійсно був самовідданим патріотом. Його життя – це яскравий приклад мужності, відданості та любові до Батьківщини. Він був не просто лікарем, а справжнім рятівником, який вмів знаходити правильні рішення в найскладніших ситуаціях. Його знання та досвід врятували не одне життя на передовій.
Пан Володимир не лише лікував тіла, а й надихав своїм прикладом. Його настанови та поради допомогли багатьом зберегти життя в умовах війни.
Він був та залишається героєм для кожного з нас. Його ім’я стало символом незламності та самопожертви. Володимир – це людина, яка не боялася ризикувати своїм життям заради інших. Його подвиг назавжди залишиться в пам’яті українського народу.
Мало хто знає, та ми нагадаємо, що Володимир Воліков ще й писав чудові вірші. Останні з них були, авжеж, про війну, про її відбиток в наших серцях. В останньому інтерв’ю нашому виданню Володимир промовив: «Класики раніше казали, що краса врятує світ. А я вважаю, що світ врятує любов. Любов до природи, до навколишнього світу… Адже усі позитивні вібрації, які ми посилаємо у Всесвіт, обов’язково до нас повертаються»!
Світла пам’ять, пане Володимире…