Анастасія ПРИХОДЬКО – клінічна психологиня, психотерапевтка, розповідає про психотравму війни, хронічний стрес, тривожність, емоційне вигорання та втрату довіри. Пари страждають через відчуття відірваності, а діти – від стану своїх батьків. Далі – поради для кожного українця від нашої експертки.

– Анастасіє, раді знайомству. Поговорімо про психотравму війни. Які наслідки вона має для нашого суспільства?
– Війна змінює кожного з нас, навіть якщо здається, що ми тримаємось. Основні наслідки – це хронічний стрес, тривожність, емоційне вигорання та порушення довіри в суспільстві. Люди стали більш обережними, дехто – агресивнішим, багато хто втратив відчуття безпеки. Особливо важко тим, хто розлучився з рідними, втратив роботу чи дім. Це створює нові виклики, адже кожен проживає цю кризу по-своєму.
– З якими труднощами найчастіше стикаються пари, яких розділила війна?
– Найскладніше – це відчуття відірваності та нерозуміння. Той, хто залишився в Україні, відчуває відповідальність за дім, близьких і виживання. Ті, хто виїхали, часто переживають провину та самотність. Через це може з’являтися відчуття, що партнер не розуміє або не цінує труднощів іншого.
– Якими інструментами Ви допомагаєте українцям справлятися з цими проблемами?
– Я використовую методи стабілізації нервової системи: дихальні практики, техніки усвідомленості, тілесні вправи. Для пар дуже важливо вчитися комунікувати без звинувачень, відкрито проговорювати свої почуття. Якщо стосунки на відстані, допомагає впровадження «ритуалів зв’язку» – регулярні дзвінки, спільне обговорення планів, підтримка навіть через прості повідомлення.
– А як дорослі травми впливають на наших дітей?
– Діти дуже чутливі до стану батьків. Часто дорослі думають, що малеча «нічого не розуміє», але діти чудово зчитують настрій і поведінкові зміни рідних. Важливо самим навчитися справлятися зі стресом, щоб бути опорою для дитини. І найголовніше – не приховувати правду, а пояснювати події відповідно до віку.
– Сьогодні жінки витримують величезне психоемоційне навантаження. Які практики Ви рекомендуєте, щоб не втрачати себе та жіночність?
– Перш за все – дозволяти собі відпочинок. Війна не скасовує нашої потреби в турботі про себе. Важливо підтримувати контакт із тілом – підійдуть танці, йога, прогулянки на свіжому повітрі. І, звісно, спілкування з близькими – це ресурс, який допомагає триматися навіть у найскладніші часи.
– Дайте, будь ласка, поради українцям, які втрачають надію та віру у світле майбутнє.
– Пам’ятайте, що війна – це марафон. Дбайте про себе. Фокусуйтеся на тому, що у ваших силах, а не на тому, що вам не підконтрольне. Не бійтеся просити про допомогу – це не ознака слабкості, а турбота про себе. Знаходьте сенс у щоденних справах – навіть у найменших кроках є значення. Пам’ятайте: ви не одні. Зараз кожен українець бореться на своєму фронті, і разом ми вистоїмо.