Психотерапевт, коуч, регресолог, авторка трансформаційних сесій «Дочки-Матери», «Сімейні цінності», авторка МАК «Наследие рода». Українка Анна ІВАЩЕНКО (Циля Канадська) ділиться своїми думками про те, якою була та якою стала українська жінка. Вдумайтесь! Та долучайтесь.
– Українська жінка, у якої вже доросла донька, – це берегиня роду, жінка, що пройшла довгий шлях пізнання себе, життя та материнства. Вона – міст між поколіннями, носійка традицій, мудрості та любові.
Вона може бути сильною та ніжною водночас, бо життя навчило її тримати баланс між турботою і свободою, між порадами та довірою до вибору доньки. В її очах – досвід, у серці – тепло, в руках – сила творити затишок, оберігати, наставляти, але водночас дозволяти донечці йти своїм шляхом. Вона може бути різною: активною та сучасною, зосередженою на сім’ї або відкритою до світу, захопленою мистецтвом, наукою чи ремеслом. Але головне – вона несе в собі український дух: любов до рідної землі, повагу до праці, мудрість поколінь і здатність любити так, щоб ця любов стала крилами для її доньки.
А якою бачиш українську жінку ти?
Українська матуся передає донечці мудрість через пісні, у яких відлунюють голоси предків, сила любові та глибина життя. Колискові, обрядові, весільні, журливі… Кожна з них не лише навчає, а й оберігає.
Колискові – це перші пісні, з яких починається знайомство дитини зі світом. В них материнська ніжність, благословення, молитва за світлу долю. Наприклад:
«Ой ну, люлі, люлі,
Прилетіли гулі,
Сіли на воротях,
У червоних чоботях…»
І це не просто заспокійлива мелодія – це оберіг, закладений у слова, ритм та інтонацію.
Обрядові пісні – це зв’язок із традиціями. Вони розповідають про пори року, роботу на землі, шану до батьків і предків. Через них донька вчиться розуміти світ та свою роль у ньому.
Весільні пісні – це особливі настанови про подружнє життя, любов і відповідальність. Вони готують дівчину до нового етапу, допомагають усвідомити, що шлюб – це не лише почуття, а й взаємопідтримка, мудрість і терпіння.
Журливі пісні несуть у собі глибоку правду про життя – про радість і смуток, про випробування, які роблять людину сильнішою.
Українська матуся співає – і разом із піснею в її голосі звучать віра, любов і сила роду. Вона не просто вчить донечку – вона передає їй ключ до жіночої душі, до традицій, що житимуть у майбутніх поколіннях.
А які пісні ти пам’ятаєш із дитинства?
Відома думка: «Не той щасливий, хто бажає кращого, а той, хто задоволений тим, що має», – віддзеркалює силу української жінки, яка вміє творити радість навіть у складних умовах. Ці слова належать Григорію Сковороді.
BRIDGE BETWEEN GENERATIONS. THOUGHTS OF ANNA IVASHCHENKO
Рsychotherapist, coach, regressionologist, author of transformational sessions “Daughters-Mothers”, “Family Values”, author of the MAC “Heritage of the Family”. Ukrainian Anna IVASHCHENKO (Tsylya Kanadska) shares her thoughts on what a Ukrainian woman was and has become. Think about it! And join in.
– A Ukrainian woman who has an adult daughter is the guardian of the family, a woman who has come a long way in knowing herself, life, and motherhood. She is a bridge between generations, a bearer of traditions, wisdom, and love. She can be strong and gentle at the same time, because life has taught her to keep a balance between care and freedom, between advice and trust in her daughter’s choice. It is experience in her eyes, it is warmth in her heart, it is the strength to create comfort, protect, instruct in her hands. But at the same time she allows her daughter to follow her own path. She can be different: active and modern, focused on the family or open to the world, passionate about art, science, or craft. But most importantly, she carries the Ukrainian spirit within her: love for her native land, respect for work, the wisdom of generations, and the ability to love so that this love becomes wings for her daughter.
And what do you see as a Ukrainian woman?
A Ukrainian mother passes on wisdom to her daughter through songs that echo the voices of her ancestors, the power of love, and the depth of life. Lullabies, ritual, wedding, and sad… Each of them not only teaches, but also protects.
Lullabies are the first songs that begin a child’s acquaintance with the world. They contain maternal tenderness, blessings, and prayers for a bright future. For example:
“Оy nu, liuli, liuli,
Pryletily guli,
Cily na vorotyah
V chervonyh chobotyah …”
«Oh well, liuli, liuli,
Pigeons flew in,
They sat on the gate,
In red boots…»
And it is not just a soothing melody – it is a talisman embedded in words, rhythm and intonation.
Ritual songs are a connection with traditions. They tell about the seasons, work on the land, respect for parents and ancestors. Through them, a daughter learns to understand the world and her role in it.
Wedding songs are special instructions about married life, love and responsibility. They prepare a girl for a new stage; help her realise that marriage is not only about feelings, but also about mutual support, wisdom and patience.
Sorrowful songs carry a deep truth about life – about joy and sadness, about trials that make a person stronger.
A Ukrainian mother sings – and along with the song, faith, love and strength of the family sound in her voice. She does not just teach her daughter – she passes on to her the key to the female soul, to traditions that will live on in future generations.
And what songs do you remember from your childhood?
His famous quote: “Happy is not the one who wants better, but the one who is satisfied with what he has” reflects the strength of a Ukrainian woman who knows how to create joy even in difficult circumstances. These words belong to Hryhorii Skovoroda.