Олена Сулим – українська фахівчиня з понад 15-річним досвідом у сфері менеджменту, яка протягом трьох років досліджує питання ментального здоров’я жінок в умовах воєнних викликів. Вона ділиться власними методами збереження емоційної рівноваги.
– Пані Олено, які виклики постають перед жінками в умовах війни?
– Ми всі змінюємося в умовах постійних ракетних атак – і чоловіки, і жінки. Але жінка водночас є матір’ю, дружиною, співробітницею. Вона створює затишок і гармонію, виконує робочі плани, піклується про близьких. Вона балансує між усіма ролями, намагаючись не втратити себе.
Однак є й інший бік реальності – гострі ситуації, коли в сім’ях виникає насильство через маніпуляції та аб’юзивні стосунки. Багато жінок роками залишаються в цій психологічній пастці, що підриває їхнє здоров’я. Вони або не знають, як діяти, або бояться звернутися по допомогу.
Окрема тема – військові сім’ї. Жінки, чиї чоловіки повертаються з фронту, потребують спеціальної психологічної підтримки, адже нестабільний емоційний стан ветеранів часто стає серйозним випробуванням для їхніх рідних. На жаль, наразі в Україні немає системної допомоги в таких ситуаціях.
Сьогодні жінка змушена вирішувати надскладні завдання, одночасно намагаючись не втратити себе. Це важко, але ми шукаємо вихід. Нам потрібна підтримка, адже маємо право на гідне життя і робимо все, щоб Україна жила й процвітала.
– Які практики допомагають підтримувати емоційну рівновагу та психологічну стійкість?
– Для мене, людини, яка протягом трьох років війни не залишала Україну, було важливо знайти способи підтримки свого психологічного та ментального здоров’я.
Випробувала багато методів, і одним із найефективніших став спів. Завдяки викладачеві я не лише відкрила в собі новий талант, а й усвідомила, що це мій природний дар. До того ж заняття вокалом допомогли глибше зануритися в розмовну українську мову.
Ще одним важливим ресурсом стали фізична активність і контакт із природою. Йога, прогулянки в лісі, ходьба, а також верхова їзда допомагають відновлювати сили та наповнюватися енергією.
Окреме місце у моєму житті займає фотографія та організація фотосесій. Це не просто хобі – цей процес допомагає переосмислювати реальність і відкривати в собі нові грані.
Жінці, щоб залишатися в ресурсному стані, необхідно підтримувати та розвивати творчу силу. Коли розкриваємо свій внутрішній світ, ми стаємо єдиними у сприй-
нятті одне одного, а ця єдність сильніша за будь-яку агресію та зло.
– Як війна вплинула на особистісний розвиток жінок в Україні, зокрема на їхню роль у суспільстві та кар’єрні можливості?
– Державні соціальні програми мають багато обмежень. Для мене, як фахівчині зі значним досвідом роботи менеджеркою з продажу, наразі складно знайти відповідну роботу. А можливості для перекваліфікації в межах державних програм для мене недоступні через вікові обмеження.
Я переконана, що необхідно створити фонд соціальної підтримки, який займатиметься навчанням, перекваліфікацією, наданням психологічної допомоги та вирішенням сімейних питань у межах чинного законодавства.
OLENA Sulym: «IN ORDER TO SURVIVE, WE MUST NOT ONLY FIGHT, BUT ALSO TAKE CARE OF OURSELVES – IN CREATIVITY, NATURE, AND COMMUNITY»
Оlena Sulym is a Ukrainian specialist with more than 15 years of experience in management who has been researching the issue of women’s mental health in the context of military challenges for three years. She shares her own methods of maintaining emotional balance.
– Mrs. Olena, what challenges do women face in times of war?
– We are all changing in the face of constant missile attacks, both men and women. But women are also mothers, wives, and employees. She creates comfort and harmony, fulfils work plans, and takes care of her loved ones. She balances all these roles, trying not to lose herself.
However, there is another side of reality – acute situations where violence occurs in families due to manipulation and abusive relationships. Many women remain in this psychological trap for years, which undermines their health. They either do not know how to act or are afraid to seek help.
Military families are a separate issue. Women whose husbands return from the frontline need special psychological support, as the unstable emotional state of veterans often becomes a serious challenge for their families. Unfortunately, there is currently no systematic assistance in such situations in Ukraine.
Today, women are forced to solve extremely complex problems while trying not to lose themselves. It is difficult, but we are looking for a way out. We need support, because we have the right to a dignified life and we are doing everything we can to make Ukraine live and prosper.
– What practices help maintain emotional balance and psychological resilience?
– For me, a person who did not leave Ukraine during the three years of war, it was important to find ways to maintain my psychological and mental health.
I tried many methods, and singing became one of the most effective. Thanks to my teacher, I not only discovered a new talent in myself, but also realised that it was my natural gift. In addition, vocal lessons helped me to dive deeper into the spoken Ukrainian language.
Another important resource was physical activity and contact with nature. Yoga, walks in the woods, walking, and horseback riding help me to recuperate and be filled with energy.
Photography and organising photo shoots occupy a special place in my life. It’s not just a hobby – this process helps me to rethink reality and discover new facets of myself.
To stay in a resourceful state, a woman needs to maintain and develop her creative power. When we open up our inner world, we become united in our perception of each other, and this unity is stronger than any aggression and evil.
– How has the war affected women’s personal development in Ukraine, including their role in society and career opportunities?
– State social programmes have many restrictions. For me, as a specialist with considerable experience as a sales manager, it is currently difficult to find a suitable job. And retraining opportunities under government programmes are not available to me due to age restrictions.
I am convinced that it is necessary to create a social support fund that will provide training, retraining, psychological assistance and family issues within the framework of the current legislation.