«Кожен врятований нами пацієнт – це наш внесок!»
І. Криворучко
Війна! Мільйони людей вимушено покидають свої домівки, але дехто вирішує залишитися. Ігор Андрійович КРИВОРУЧКО – видатний український хірург, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. Його мужність і відданість людям стали символом незламності Харкова. Попри близькість лінії фронту, безперервні обстріли та брак найнеобхіднішого, він продовжував рятувати життя, доводячи, що героїзм – це не лише зброя, а й скальпель у руках лікаря та вірність присязі. Далі – пряма мова про мужність, професійний обов’язок та незламність, про які варто знати.
– Вітаю, українці! Я – хірург із Харкова, і хочу поділитися своєю історією.
Я народився в родині військового лікаря. У нашій сім’ї медична професія передавалася з покоління в покоління. Після закінчення Харківського медичного інституту швидко зарекомендував себе як кваліфікований хірург. Нині спеціалізуюся на торакальній, абдомінальній та невідкладній хірургії. Я став піонером багатьох хірургічних методик, зокрема малоінвазивної лапароскопічної техніки, яку впровадив ще у 1984 році для лікування захворювань гепатопанкреатобіліарної системи. Мої дослідження у сфері реанімації пацієнтів із критичними травмами та невідкладними хірургічними станами отримали міжнародне визнання.
За 40 років кар’єри встиг підготувати сотні лікарів. Я прихильник принципу: «Лікар повинен боротися за життя пацієнта до останнього подиху».
Коли у 2022 році російські війська підійшли до Харкова, місто стало епіцентром запеклих боїв. Тисячі мешканців евакуювалися, але я вирішив залишитися. Лікарня, де працював, неодноразово потрапляла під обстріли. В умовах дефіциту медикаментів і перебоїв з електроенергією шукав способи закупівлі необхідного обладнання та ліків через міжнародні контакти. Масштаби моєї роботи виходять за межі лікарні. Спільно з волонтерами, професорами В. В. Бойком і В. І. Лупольцовим ми сприяли евакуації поранених із найбільш небезпечних районів. Разом із колегами проводили операції військовослужбовцям і цивільним. Тоді я гостро усвідомив, що біль не має національності чи віку. Цю думку втілив у словах: «Наш обов’язок – полегшити страждання кожного».
ВІД РЕДАКЦІЇ: Наша редакція знайома з професором особисто. Ми точно знаємо, що він координував постачання медикаментів, організовував благодійні збори коштів, надихав своїх колег не здаватися.
Його соціальні мережі стали маяком надії, поширюючи відео про доставку медичних вантажів, заклики до допомоги та щоденні підтвердження стійкості харківської громади під гаслом: «Харків живе!»
Нині Ігор Андрійович разом із колегами займається відбудовою лікарні, підготовкою нового покоління лікарів, розвитком медицини в умовах війни.
Його твердження про те, що перемога буде досягнута не лише військовими засобами, а й силою духу, є яскравим свідченням стійкості та рішучості українського народу.
Professor Igor Kryvoruchko:
Surgeon, Hero, and Symbol
of Kharkiv’s Invincibility
«Every patient we save is our contribution!»
I. Kryvoruchko
Іn times of war, millions of people are forcibly displaced from their homes, but some choose to stay. Igor Andriiovich Kryvoruchko is a prominent Ukrainian surgeon, Doctor of Medicine, Professor, Honoured Worker of Science and Technology of Ukraine, and winner of the State Prize of Ukraine in Science and Technology. His courage and dedication to people have become a symbol of Kharkiv’s invincibility. Despite the proximity of the frontline, incessant shelling, and the paucity of even the most basic facilities, he continued to save lives, proving that heroism lies not only in weapons but also in the doctor’s scalpel and his loyalty to the oath. Next is direct talk about courage, professional duty, and indomitability, which are worth knowing about.
– Greetings, Ukrainians! I am a surgeon from Kharkiv, and I want to share my story.
I was born in the family of a military doctor, and my family has been involved in the medical profession for generations. After graduating from Kharkiv Medical Institute, I rapidly distinguished myself as a skilled surgeon. My specialisations include thoracic, abdominal and emergency surgery, and I have pioneered numerous surgical techniques, including minimally invasive laparoscopic techniques in Ukraine, which I introduced to surgery in 1984 for the treatment of diseases of the hepatopancreatic-biliary system. My research on the resuscitation of patients with surgical emergencies and critical injuries has attracted international recognition.
I have trained hundreds of doctors over my 40-year career. And I remain an eternal advocate of the principle: ’A doctor should fight for life until his last breath’
When Russian troops advanced towards the city of Kharkiv in 2022, the city became the site of intense military confrontations. Thousands of residents evacuated, but I decided to remain in Kharkiv. The hospital where I was employed was subjected to repeated bombardment. In the face of a shortage of medicines and power outages, I looked for ways to purchase the necessary equipment and medicines through international contacts.
The scope of my work extended beyond the confines of the hospital. Together with volunteers, professors V. V. Boyko and V. I. Lupoltzov, we facilitated the evacuation of the wounded from the most dangerous areas. I and my colleagues performed surgical procedures on military personnel and civilians. Then I acutely realized that pain has no nationality or age. I embodied this thought in the words: «Our duty is to alleviate the suffering of everyone.»
EDITORIAL NOTE: Our editorial team knows the professor personally. We know for sure that he coordinated the supply of medicines, organised charity fundraisers and inspired his colleagues not to give up.
His social media platform has become a beacon of hope, disseminating videos about medical cargo delivery, appeals for global assistance, and daily affirmations of the resilience of the Kharkiv community, encapsulated by the slogan “Kharkiv lives!”
Now Igor Andriiovich together with colleagues is engaged in the reconstruction of the hospital, the training of a new generation of doctors and the promotion of medical development in the context of war.
His assertion that victory will be achieved not only by military means, but also by the strength of spirit, is a vivid testament to the resilience and determination of the Ukrainian people.