9-річна Злата СІМАКОВА мріє стати професійною тренеркою зі спортивно-бальних танців! Юна й талановита дівчинка вже має значні досягнення, невпинно працює над собою та продовжує тренуватися, незважаючи на те, що її мрію ледь не зруйнувала війна. Про те, наскільки важливо підтримувати прагнення своїх дітей, розповідає мама майбутньої зірки – Аліна СІМАКОВА. Давайте знайомитися!
– Аліно, вітаємо! Коли ви вперше помітили талант доньки?
– Ми вперше помітили, що Златочка цікавиться танцями, коли їй було три роки. Саме тоді бабуся Оля запропонувала спробувати заняття. Це був наш перший досвід, тому до вибору тренера підійшли дуже відповідально. Для мене було важливо, щоб дитині одразу прищепили любов до танців, і тренер із цим чудово впорався! Після кожного заняття донька, хоч і втомлена, виходила щасливою та постійно запитувала: «Коли наступне тренування?»
– Поділіться успіхами Злати. У яких проєктах вона зараз бере участь і до чого готується?
– Через рік після початку занять ми вперше поїхали на змагання. Це був незабутній досвід: хвилювання, переживання, радість перемоги. Злата посіла перше місце, отримала золоту медаль і кубок.
Згодом ми повернулися з Києва до Кривого Рогу – міста, де народилася Злата. На той час їй виповнилося шість років, і пішла до першого класу. Ми продовжили тренування у танцювальному клубі «Ніка». Уже через пів року Злата брала участь у змаганнях, де здобула бронзову медаль за третє місце.
Потім почалася повномасштабна війна. Ми вимушено виїхали до Німеччини. Було важко адаптуватися до нового середовища з іншим менталітетом. За рік так і не змогли знайти тренера. Дуже сумували за Україною, рідними людьми, прекрасним сервісом в будь-яких сферах та звичним ритмом життя. Тому ухвалили рішення повернутися додому. Радості доньки не було меж!
Через значну перерву у тренуваннях і стрес від вимушеного переїзду Злата змогла повернутися до занять лише пів року тому. Але навіть за цей час вона встигла взяти участь у змаганнях і здобути срібну медаль. Зараз Злата активно тренується та готується до наступних змагань і новорічних вистав.
– Навчання й творчість потребують багато зусиль. Чи встигає Злата насолоджуватися дитинством?
– Звісно, навіть у такий непростий час дитинство має залишатися дитинством. Ми намагаємося проживати кожен день на повну і радіти кожній миті. Улітку вдалося полетіти на море, погостювати у бабусь, гуляти з друзями з ранку до вечора. З початком навчального року часу на прогулянки стало менше, але тренування залишаються постійними.
– Про що мріє Златочка? Які перспективи ви бачите для неї?
– Донька мріє стати тренеркою зі спортивно-бальних танців і передавати дітям любов до цього мистецтва, як це колись зробив її перший тренер.
Щодо перспектив, я щиро бажаю, щоб Злата обрала професію, яка приноситиме їй задоволення і в якій вона досягне успіхів. Чи це буде тренерство, чи, можливо, косметологія, як хоче мама (сміється – ред.), для мене це не принципово. Головне – щаслива та реалізована донька.
– Які побажання адресуєте нашим читачам із нагоди новорічних і різдвяних свят?
– Хочу побажати миру вашим читачам і нашій країні. Нехай рідні збираються разом за одним столом не тільки на свята. Бажаю, щоб усі діти повернулися до своїх рідних домівок і могли просто радіти життю! Не втрачайте віри в дива, а Новий рік нехай принесе кожному багато щастя, тепла та любові!